Опалювальна техніка Віссманн Газові котли Тепловест Арістон
Leberg
 
Газові котли Alpha Airfel Biasi Опалювальна техніка Chaffoteaux  
Опалювальна техніка RÖDA Газові колонки Termaxi КОЛВІ ЕВРОТЕРМ національний виробник газового обладнання
Daylux
 
Hi-Therm Unical Italtherm Immergas  
         

 


     ПП "Тепло Сервіс Якість" проводить комплексне обслуговування котельних систем і систем водопідготовки з використанням сучасного вимірювального устаткування.

  Комплекс робіт по обслуговуванню котельних систем включає:

     * огляд котла і устаткування котельні;
     * ревізія газопровідного трубопроводу і газових кранів;
     * чищення газового котла від накипу з повним розбиранням і збиранням газового пальника;
     * чищення групи безпеки водонагрівача з повним розбиранням і збиранням;
     * перевірка регулювання блоку автоматики;
     * перевірка тяги димарів і вентканалів в котельній;
     * перевірка тиску газу в мережі і на пальнику котла;
     * прочищення сітчастого фільтру на зворотній магістралі системі опалення;
     * перевірка схеми роботи котельної в автономному режимі. 

 

  Договір на обслуговування складається терміном на 1 рік і включає дві (або одну) профілактики і необмежена кількість аварійних виїздів. Аварійні бригади оснащені необхідним обладнанням, різними видами зв'язку і засобами транспорту, що дозволяє їм швидко реагувати після поступлення заявки про несправність в роботі котельного устаткування.



1. Якщо все нормально, навіщо платити зайві гроші?
2. Для чого потрібне сервісне обслуговування опалювального обладнання?
3. Які послуги повинні надаватися за договором на сервісне обслуговування?
4. Користувачам газового обладнання забороняється!
5. Приміщення для котла.


1. Якщо все нормально, навіщо платити зайві гроші?

  Багато власників імпортних котлів сподіваються на їхню високу якість і забувають про те, що в більшості своїй вони розроблені для вищих стандартів електро- і газопостачання та майже не враховують специфічних українських реалій. Так, тиск в наших газопроводах часто опускається до 6-8 мбар замість встановлених виробником 13 мбар (багато імпортних котлів розраховано на робочий тиск газу 20 мбар). Як результат, пальники не виробляють номінальну потужність або зовсім можуть гаснути. Нестабільність і перепади (від 150 до 280 В) напруги в електромережі, коливання частоти струму, тривала робота при зниже- ній напрузі просто виводять з ладу електронну автоматику, а наслідки відключення електрики можуть бути ще гіршими. Погана якість теплоносія за відсутності належної водопідготовки призводить до підвищеного утворення накипу і відкладень в теплообмінниках. Ще один чинник - це довший, ніж, наприклад, в Західній Європі, опалювальний сезон і морозні зими. Специфічна для нашої країни і така практика: купувати найдорожчі котли, економлячи на їхньому обслуговуванні. В більшості своїй, імпортна опалювальна техніка з честю витримує ці випробування, не створюючи особливих проблем власникам перші 2-3 роки експлуатації, навіть, якщо проектування і монтаж виконані не зовсім якісно. Проте ринок автономного опалювання в Україні вже пережив стадію становлення, і частка котлів, що експлуатуються 5 і більше років, постійно росте, сприяючи цим підвищенню попиту на сервісне обслуговування. Сьогодні сервіс імпортних котлів обходиться українським клієнтам дорожче, ніж в Європі. Значною мірою висока ціна обслуговування пов'язана з високою вартістю запасних частин і з тим, що до нього вдається лише мала частина власників опалювальної техніки. Сервісне обслуговування в чомусь схоже на страхування, необхідність якого ми повною мірою починаємо розуміти лише після того, як відбувся страховий випадок.
<< вверх



2. Для чого потрібне сервісне обслуговування опалювального обладнання?


  Побутові котли зарубіжного виробництва досить широко представлені на вітчизняному ринку; в основному це продукція відомих фірм, що добре зарекомендували себе.
Центри по їх обслуговуванню створюються переважно в структурах офіційних дистриб'юторів компаній- виробників або на базі будівельно-монтажних організацій і дилерів. У другому випадку за спеціальним договором з виробником або його генеральним дистриб'ютором кожен працівник сервісного центру зобов'язаний пройти спеціальну підготовку і отримати свідоцтво або ліцензію на право проводити ремонт і технічне обслуговування відповідного устаткування. Щоб повною мірою відповідати своїй назві, сервісний центр повинен володіти пакетом документів, підтверджуючих його право здійснювати проектно- монтажні, пусконалагоджувальні роботи, а також подальший експлуатаційний і гарантійний супровід (проведення ремонтно-профілактичних робіт) котлів.

До нього входять:

# копія ліцензії на монтажні і пусконалагоджувальні роботи на об'єктах газового господарства;
# сертифікат від виробника з дозволом проводити монтажні, пусконалагоджувальні і сервісні роботи;
# протокол атестації співробітників на знання правил техніки безпеки.

  З одного боку, сервісний центр здійснює свою діяльність, дотримуючись вимог виробників, викладених в керівництві з експлуатації, паспортів і іншої технічної документації, а з іншої - вимог ДБНів і ДСТУ. Оскільки місцеві газові господарства, як правило, відмовляються приймати на себе відповідальність за функціонування імпортної опалювальної техніки, існує практика підписання тристороннього акту про розмежування. Відповідно до нього газопостачальна організація обслуговує газові лічильники, вітчизняне газове обладнання і внутрішньобудинкові газоходи, за винятком газопроводу від крана на підключенні до імпортного котла (водонагрівача), - за цю ділянку відповідає підприємство, що здійснює його технічне обслуговування. Димарі від газових приладів, вентиляційні канали і захисне заземлення власник повинен обслуговувати за допомогою спеціалізованих організацій, що мають ліцензії на даний вид діяльності. В цілому сервісні служби більш охоче беруться за обслуговування того обладнання, яке було придбано у них, особливо, якщо вони брали участь в проектуванні або монтажі опалювальної системи. Хоча в даний час намітилася й інша тенденція: багато сервісних центрів, навіть, якщо вони організовані в структурах генеральних дистриб'юторів виробників, беруться обслуговувати обладнання інших компаній. Для власника опалювальної техніки питання співпраці з сервісною фірмою - це ще і питання гарантії: з ним укладається угода, відповідно до якої всі роботи по заміні і ремонту обладнання, пов'язані із заводським браком, сервісна служба береться виконувати безкоштовно.
Переважно гарантійний термін починається з моменту проведення пусконалагоджувальних робіт, здійснюваних за договором, де вказуються як загальні вимоги, так і перелік робіт. Зазвичай він включає огляд приміщення на предмет відповідності вимогам ДБНів і ДСТУ, правил безпеки; контроль збірки котла відповідно до схем (гідравлічної, електричної, димовідведення); перевірку функціонування зовнішньої обв'язки котла (циркуляційних насосів, змішувачів, розширювальних баків, групи безпеки і інше), заземлення котла; вимір напруги в мережі, тиск газу в газопроводі, тяга в димарі; запуск котла, наладку роботи пальника і автоматики; інструктаж користувача. У договорі на сервісне обслуговування вказується вартість, періодичність, склад і терміни виконання регламентних робіт, а також права і обов'язки сторін. Єдиної форми даного документа немає; у кожної сервісної служби свої нюанси. Наприклад, деякі фірми беруться обслуговувати тільки котли і пальники, а не опалювальну систему в цілому. У іншому випадку, якщо на технічне обслуговування взяте обладнання виробників, від яких у сервісної організації немає ліцензії, придбання запчастин доводиться сплачувати власникові обладнання. Приймаючи на технічне обслуговування вже функціонуючу систему, сервісна служба, що не брала участь в її монтуванні, проводить оцінку стану обладнання, правильності його монтажу. За результатами складається "Акт приймання на технічне обслуговування" (ця послуга - платна). Договір на сервісне обслуговування укладається тільки після усунення виявлених недоліків.

<< вверх


3. Які послуги повинні надаватися за договором на сервісне обслуговування?


  По-перше, виконавець зобов'язується щорічно проводити профілактичні огляди, перед початком і закінченням опалювального сезону.

Їх регламент може включати:
# контроль технічного стану системи;
# вимірювання напруги електроживлення і перевірку електрозахисту;
# огляд і чищення топки котла і горизонтальної частини димаря, що поставляється разом з котлом;
# контроль стану форсунки, її прочищення, при необхідності - заміну;
# наладку роботи пальника, огляд і усунення підтікань;
# контроль електродів розпалу;
# вимір тиску газу в магістралі;
# регулювання тиску в розширювальному баку, перевірку роботи циркуляційного насосу і контроль справності запобіжного клапана;
# вимірювання і регулювання параметрів роботи котла (тиск газу на вході в пальник, вміст СО, СО2 і сажі в димових газах, фактичної витрати палива і ККД котла);
# перевірку і регулювання систем безпеки котла.

  По-друге, у разі незадовільного функціонування обладнання або його виходу з ладу сервісна фірма проводить ремонтні роботи. В угоді вказується термін, коли повинні прибути фахівці або буде усунена несправність. Якщо виклик необґрунтований, його оплачує замовник. По-третє, клієнт отримує консультації по правильній експлуатації обладнання. З часом з'являються і інші особливості. Наприклад, коли термін експлуатації котла сягає 2-х років, виникає необхідність промивки його теплообмінників. Така послуга під силу крупним сервісним центрам, оскільки вимагає спеціального обладнання і миючих засобів для кислотної (або лужної) промивки і подальшої нейтралізації. Якщо замовник пов'язаний з виконавцем гарантійними зобов'язаннями, то в період гарантійного терміну постачання вузлів, що вийшли з ладу, і деталей здійснюється безкоштовно, за винятком випадків їх механічного пошкодження з вини клієнта або грубих порушень правил експлуатації. Практика показує, що найуразливішими елементами побутових котлів є автоматика і регулююча арматура, реле управління і двигуни вентиляторів (проблеми з електропостачанням); періодичної заміни вимагають електроди і форсунки (їх відносять до категорії витратних матеріалів).
Із зростанням компетентності українських фахівців в питаннях конструкції імпортного котельного обладнання окремі вузли і деталі для ремонту котлів і пальників все частіше отримуються у їх безпосередніх виробників. Майже всі сервісні центри виконують і разові заявки на проведення регламентних і ремонтних робіт, але у довші терміни і за вищою ціною, ніж для тих власників опалювальної техніки, з якими укладені договори на технічне обслуговування. Проте є всі підстави для сприятливих прогнозів розвитку цього напряму: ринок систем автономного опалювання в Україні пережив стадію становлення; постійно росте частка котлів, що експлуатуються два і більше років, що сприяє підвищенню попиту на сервісне обслуговування.

<< вверх


4. Користувачам газового обладнання забороняється:

# проводити самочинну газифікацію будинку (квартири), перестановку, заміну і ремонт газового обладнання;
# здійснювати перепланування приміщень, де встановлені газові прилади, без узгодження з газовим господарством;
# вносити зміни в конструкцію газових приладів, змінювати димові і вентиляційні системи, заклеювати вентиляційні канали, замуровувати "кишені" і люки, призначені для очищення димоходів;
# відключати автоматику безпеки і регулювання, користуватись газом при несправностях газових приладів, автоматики, арматури і газових балонів;
# користуватись газом при порушенні щільності кладки і штукатурки димоходів;
# користуватись газом при засміченні димоходів і вентиляційних каналів, їх нещільності, несправності, обмерзанні та закупорці оголовків димоходів;
# прочищати і перевіряти димові і вентиляційні канали, а також міняти балони газобалонної установки без попереднього навчання і отриманого дозволу від підприємства газового господарства;
# користуватись газовими приладами при закритих кватирках (фрамугах), жалюзійних решітках, решітках вентиляційних каналів, при закритих щілинах під дверима ванних кімнат і кухонь, при відсутності тяги в димоходах і вентиляційних каналах;
# залишати працюючі газові прилади без нагляду, крім розрахованих на безперервну роботу і обладнаних для цього відповідною автоматикою;
# допускати до користування газовими приладами дітей дошкільного віку, а також осіб, що не контролюють свої дії та які не пройшли інструктаж на підприємствах газового господарства;
# прив'язувати до газопроводів мотузки і навантажувати газопроводи;
# використовувати газ і газові прилади не за призначенням;
# користуватись приміщеннями, де встановлені газові прилади, для сну і відпочинку;
# застосовувати відкритий вогонь для виявлення витоків газу.

  Для конкретних типів котлів необхідно перш за все, крім вказаних рекомендацій загального характеру, дотримуватись вимог керівництва з монтажу та експлуатації, інструкцій, паспорта та інших експлуатаційних документів виробників, які входять в комплект поставки котлів. Монтаж і підключення газових котлів повинні виконувати фахівці спеціалізованих організацій за проектом, затвердженим підприємством газового господарства у встановленому порядку.
   Підбір котлів, нагрівальних приладів, труб, запобіжних пристроїв, циркуляційних помп, запірної і регулювальної арматури та автоматики в кожному окремому випадку повинні здійснювати висококваліфіковані проектанти теплотехніки згідно з проектами і технічними розрахунками.

<< вверх


5. Приміщення для котла.

   Не дозволяється встановлювати опалювальні газові котли в коридорах, санвузлах, підвалах житлових будинків, в приміщеннях будь-якого призначення, які не мають вікон з кватиркою (фрамугою), а також в приміщеннях гуртожитків, дитячих садків, шкіл, лікарень, поліклінік, спальних корпусів санаторіїв, закладів відпочинку, дитячих оздоровчих закладів та шкіл-інтернатів, культурно-видовищних, спортивних, торговельних, транспортних, культових та інших закладів з можливим масовим перебуванням людей (понад 50 осіб) в одному приміщенні.
Котли з відкритою камерою згорання не можна встановлювати на сходових клітках і в гаражах.
   В одному приміщенні житлового будинку не допускається встановлювати більше двох малогабаритних котлів або двох інших одиниць газового обладнання.
Котел або котли сумарною тепловою потужністю до 30 кВт можна встановлювати у приміщеннях об'ємом не менше 7,5 м3, не призначених для постійного перебування людей, тобто там, де загальна тривалість перебування людей протягом доби не перевищує 4 години.
   Приміщення, в якому встановлюється котел з відкритою камерою згорання, повинно мати припливну і витяжну вентиляцію та димохід і відповідати СНІП 2.04.05, ДБН В.2.5-20 та іншим нормативним вимогам і правилам.
   Найоптимальнішим місцем для встановлення котла в житловому будинку або квартирі є відособлене спеціальне приміщення відповідного об'єму з димоходом, вікном з кватиркою або фрамугою, припливною і витяжною вентиляцією (для котлів потужністю до 30 кВт - кухня). Тут мають бути водопровід, водовідвідний трап і газосигналізатор.
   Здесь должны быть водопровод, водоотводный трап и газосигнализатор.
   Відповідно до вимог ДБН В.2.5-20, при встановленні в кухнях та приміщеннях житлових будинків проточних та ємнісних газових водонагрівачів і малогабаритних опалювальних газових котлів з відводом продуктів згорання у димоходи, слід передбачити можливість контролю мікроконцєнтрацій чадного газу (0,005 об'ємних процентів СО) та контролю довибухових концентрацій газу (20 % від нижньої концентраційної межі займистості) за допомогою квартирних газосигналізаторів з виводом на індивідуальну попереджувальну сигналізацію або спеціальних автоматичних сигналізаторів з пристроями, які перекривають подачу газу.
   Опалювальне газове обладнання сумарною тепловою потужністю понад 30 і до 60 кВт слід встановлювати у відокремлених нежитлових, вбудованих або прибудованих до житлових будинків приміщеннях об'ємом не менше 13,5 м3;
потужністю понад 60 до 200 кВт - відповідно до умов розміщення й експлуатації обладнання, але у приміщенні об'ємом не менше 15 м3.
   При встановленні котлів усередині виробничих приміщень місце встановлення відокремлюється вогнестійкою перегородкою на всю висоту котла, але на нижче 2м, з влаштуванням дверей.          Висота приміщення, в якому встановлюється котел, повинна бути не меншою за 2,5 м.
Приміщення котельні перед встановленням котла необхідно очистити від будівельного сміття і пилу.
Монтаж і пуск котла допускається тільки після завершення будівельних робіт, пов'язаних зазвичай з накопиченням великої кількості пилу, що всмоктується котлом.
Стіни і підлога котельні повинні бути вогнестійкими і не бути джерелом пилу.
   В котельні необхідно створити всі умови для підтримування чистоти. Найкраще рішення - це облицювання стін і підлоги керамічною плиткою або покриття олійною фарбою.
Недопустимо виконувати роботи, що здіймають пил або є джерелом пилу під час функціонування котла. Це призводить до відкладення забруднень на пальниках, в каналах теплообмінника, на турболізаторах і внаслідок цього до відключення котла автоматикою або до такого зменшення кількості повітря, потрібного для нормального горіння, що з'являється сажа, яка перешкоджає нормальній роботі котла.

<< вверх