ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Інженерне обладнання будинків і споруд

ЕЛЕКТРИЧНА КАБЕЛЬНА

СИСТЕМА ОПАЛЕННЯ

ДБН В.2.5-24-2003

Київ

2004

РОЗРОБЛЕНІ:

ІНСТИТУТОМ „КИЇВПРОМЕЛЕКТРОПРОЕКТ”

(Божко В. М,, канд. техн. наук; Громадський Ю. С.)

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИМ ПІДПРИЄМСТВОМ „ЕЛЕТЕР”

(Розинський Д. Й.-загальний керівник теми;

Пирков В. В., канд. техн. наук)

ІНСТИТУТОМ ТЕХНІЧНОЇ ТЕПЛОФІЗИКИ НАН УКРАЇНИ

(Долінський А. А., доктор техн. наук, академік НАНУ;

Круковський П. Г., доктор техн. наук;

Тимченко М. П., канд. техн. наук)

ІНСТИТУТОМ КИЇВЗНДІЕП

(Шевельов В. Б., канд. техн. наук;

Черних Л. Ф., канд. техн. наук)

ВНЕСЕНІ ТА ПІДГОТОВЛЕНІ

ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ:

УПРАВЛІННЯМ АРХІТЕКТУРНО-КОНСТРУКТИВНИХ

ТА ІНЖЕНЕРНИХ СИСТЕМ БУДИНКІВ І СПОРУД ЖИТЛОВО-ЦИВІЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖБУДУ УКРАЇНИ

(Авдієнко О. П., арх.;

Шестак В. П., інж.)

ЗАТВЕРДЖЕНІ:

Наказами Державного комітету України з будівництва та архітектури від 8 вересня 2003 р. № 153,

від 30 грудня 2003 р. № 228

і введені в дію з 1 червня 2004 р.

ВВЕДЕНІ ВПЕРШЕ

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

ЕЛЕКТРИЧНА КАБЕЛЬНА

СИСТЕМА ОПАЛЕННЯ

ДБН В.2.5-24-2003

Введені вперше

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Вимоги цих державних будівельних норм є обов'язковими для всіх підприємств, організацій та фізичних осіб на території України незалежно від форм власності та відомчої належності.

Ці Норми поширюються на проектування та монтаж електричних кабельних систем опалення (далі - ЕКСО) з номінальною напругою до 1000 В, нагрівальні елементи яких укладаються безпосередньо в будівельні конструкції як при новому будівництві, так і реконструкції приміщень, будинків і споруд наступного призначення:

- житлових, зазначених у СНіП 2.08.01 та ДБН-79;

- адміністративних та побутових, зазначених у СНіП 2.09.04;

- громадських, що перелічені у додатку А ДБН В.2.2-9;

- навчальних та дитячих дошкільних закладів, зазначених у ДБН В.2.2-3 і ДБН В.2.2-4;

- закладів охорони здоров'я, зазначених у ДБН В.2.2-10;

- культурних і культурно-видовищних закладів;

- агропромислових комплексів, у тому числі тваринницьких підприємств, теплиць і парників, зазначених відповідно у ДБН В.2.2-1 і ДБН В.2.2-2;

- промислових підприємств.

Ці Норми не поширюються на наступні приміщення:

- вибухонебезпечні;

- з хімічно активним середовищем;

- де ведуться роботи з джерелами іонізуючих випромінювань та радіоактивними речовинами, або останні зберігаються.

Ці Норми також не поширюються на проектування та монтаж ЕКСО, які застосовуються для опалення пересувних установок; трубопроводів і резервуарів; систем протиобліднення відкритих поверхонь: сходів, шляхів, дахів будинків тощо.

Для визначення обов'язковості виконання вимог цих Норм використовуються слова "повинно", "слід". Слова "як правило" означають, що дана вимога є переважаючою, а відступ від неї повинен бути обгрунтованим. Слово "рекомендується" означає, що дане рішення є одним із кращих, але не обов'язковим для виконання. Слово "допускається" означає, що дане рішення застосовується як виняток, наприклад, внаслідок обмеженої можливості застосування інших рішень.

Перелік нормативних документів, на які є посилання в цих Нормах, та визначення основних термінів наведено відповідно в додатках А і Б.

1.1 ЕКСО - різновид систем розподіленого елоктроопалення, в яких електрична енергія перетворюється на теплову в спеціальному нагрівальному кабелі, вбудованому у будівельну конструкцію, і призначена для забезпечення заданої температури повітря в приміщенні і / або на визначеній поверхні конструкції (далі - температура).

ЕКСО поділяються на ЕКСО прямої дії (далі - ЕКСО ПД) та ЕКСО з теплоакумуляцією (далі -ЕКСО ТА).

1.2 ЕКСО ПД або ЕКСО "повне опалення" (далі - ЕКСО ПО), або ЕКСО "тепла підлога"
(далі - ЕКСО ТП) - різновид ЕКСО, нагрівальний кабель якої вбудований у будівельну конструкцію малої теплоємності.

ЕКСО ПД може використовуватись як основна для повного опалення приміщень, так і додаткова у складі інших основних систем опалення (водяної, парової, повітряної тощо).

Установчу потужність ЕКСО ПД, що використовується як додаткова система опалення, вибирають, як правило, до 50 % від розрахункових тепловтрат приміщення.

ЕКСО ТП слід використовувати як додаткову для забезпечення комфортної температури підлоги.

1.3 ЕКСО ТА - різновид ЕКСО періодичної дії, нагрівальний кабель якої вбудований у будівельну конструкцію великої теплоємності. Властивості і конструктивні параметри її вибрані так, щоб забезпечити безперервну протягом доби нормативну віддачу теплоти при споживанні електричної енергії в інтервалі нічного мінімуму добового циклу навантаження електричної мережі.

1.4 До складу ЕКСО ТА, як правило, входять електричні прилади-догрівачі теплоти з малою теплоємністю.

Установчу потужність догрівачів слід вибирати не менше 25 % і не більше 50 % від розрахункових тепловтрат приміщення. При цьому живлення електроенергією приладів-догрівачів здійснюють, як правило, за вільним графіком.

1.5 Нагрівальні кабелі ЕКСО, як правило, укладають у підлогу приміщення; допускається укладання нагрівальних кабелів у стінах або стелі.

1.6 При проектуванні і монтажі ЕКСО, крім положень цих Норм, слід також керуватись вимогами інших нормативних документів, чинних в Україні.

Замовник у завданні на проектування може пред'явити додаткові технічні вимоги, які не суперечать цим Нормам та чинній нормативній документації.

1.7 У приміщеннях з використанням ЕКСО рівень теплозахисту будинків та споруд повинен бути не менше ніж зазначений у відповідних нормативних документах України.

1.8 Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації ЕКСО повинні відповідати вимогам ДБН А.2.2-3.

1.9 Проектна документація ЕКСО повинна містити:

- пояснювальну записку;

- електричні схеми підключення ЕКСО до живильної електромережі і схеми автоматичного керування;

- креслення (плани, розрізи тощо) з розміщенням елементів ЕКСО;

- розрахунки (теплотехнічні та електричні) для вибору елементів ЕКСО і живильної електромережі, а також техніко-економічні обгрунтування (за необхідності);

- специфікації обладнання та матеріалів;

- кошторис.

Примітка. Розрахунки та техніко-економічні обгрунтування повинні зберігатись у проектній організації і надаватись замовнику за вимогою.

1.10 При передачі ЕКСО в користування замовнику організація, яка виконувала монтажні роботи, повинна надати йому експлуатаційну документацію, що містить такі дані:

- склад ЕКСО, принципи її дії та основні параметри;

- плани розташування нагрівальних кабелів, кабельних муфт і датчиків температури в приміщеннях із зазначенням глибини укладання елементів ЕКСО;

- електричні схеми живлення і підключення пристроїв керування;

- обмеження, які стосуються розташування меблів та додаткового покриття підлог, наприклад, килимів;

- особливості, які враховувались під час укладання нагрівальних секцій, наприклад, зазначення місць для можливого розташування проникаючих кріпильних засобів;

- технічні паспорти елементів ЕКСО, включаючи пристрої керування та захисту;

- докладні вказівки з експлуатації і забезпечення безпеки під час експлуатації;

- акти випробувань;

- гарантійні зобов'язання.

1.11 ЕКСО ТА слід проектувати з урахуванням вимог ДСТУ 2339.

2 ОСОБЛИВОСТІ ТЕПЛОВОГО РЕЖИМУ ПРИМІЩЕНЬ З ЕКСО

2.1 Для приміщень з ЕКСО дійсні вимоги до параметрів мікроклімату відповідно до норм, зазначених у ГОСТ 12.1.005, СНІП 2.04.05, ДСН 3.3.6.042, ДСНіП 239 з урахуванням цих Норм.

2.2 Для приміщень з ЕКСО у холодний період року та в перехідних умовах середньо-добову температуру внутрішнього повітря допускається приймати меншою від норм, зазначених у нормативних документах на проектування будинків і споруд, але не нижче ніж на 3 °С при відповідному збільшенні температури внутрішніх поверхонь огороджуваль-них конструкцій приміщень за рахунок дії ЕКСО.

2.3 3 урахуванням 2.2 середньодобову температуру внутрішнього повітря приміщень t^v з ЕКСО ТА рекомендується приймати не менше 15,5 °С для житлових приміщень; розрахункову температуру внутрішнього повітря приміщень іншого призначення - з урахуванням технології відповідного виробництва.

2.4 За розрахунковий період ЕКСО ТА амплітуда коливань А_ш температури внутрішнього повітря t^v 'повинна знаходитись в діапазоні плюс-мінус 2,5 °С.

2.5 У житлових приміщеннях з ЕКСО середньодобову температуру на поверхні гріючої підлоги t^v в приміщеннях з постійним перебуванням людей слід приймати не більше 28 °С (в приміщеннях з паркетним лицьовим покриттям підлоги - не більше 26 °С).

2.6 В зонах найбільшого охолодження приміщення середньодобову температуру на поверхні гріючої підлоги слід приймати не більше 35 °С.

2.7 У приміщеннях з тимчасовим перебуванням людей середньодобову температуру на поверхні гріючої підлоги слід приймати за СНІП 2.04.05.

2.8 За розрахунковий період ЕКСО ТА допустима надмірна температура на поверхні гріючої підлоги за добу τ^v_Δ відносно температур, зазначених у 2.5, 2.6, визначається параметром Т_d в градусо-годинах за співвідношенням

Т_d=( τ^v_Δ- τ^v)∙d_Δ/2 ≤ 4⁰ C∙ч, (2.1)

де d_Δ - тривалість дії надмірної температури, год.

2.9 Середньодобову температуру внутрішніх поверхонь гріючих стін та стелі слід приймати за СНіП 2.04.05.

2.10 Максимальні значення інтенсивності теплового опромінення людини в приміщеннях з ЕКСО ТА не повинні перевищувати нормованих значень за ДСН 3.3.6.042.

З ВИБІР ПАРАМЕТРІВ ЕКСО ПД

3.1 Параметрами ЕКСО ПД, які підлягають вибору на стадії проектування, є:

- розрахункова теплова потужність нагрівальних секцій Q^req_ht ;

- розрахункова електрична потужність системи Р^req_ht;

- крок укладання нагрівального кабелю S^req_ht .

3.2 Розрахункові тепловтрати приміщення Q^v_ht, слід визначати за СНіП ІІ-3 та СНіП 2.04.05.

3.3 Загальні опори теплопередачі шарів огороджувальної будівельної конструкції приміщення, що розташовані відповідно між нагрівальними секціями і внутрішнім повітрям приміщення R_si, та між нагрівальними секціями і навколишнім середовищем зовні опалюваного приміщення (повітря суміжного приміщення, грунт тощо) R_se, слід визначати згідно зі СНіП ІІ-3 та СНіП 2.04.05.

Примітка. Допускається не враховувати віддачу теплоти крізь торцеві поверхні гріючих огороджувальних конструкцій, які межують з іншими огороджувальними конструкціями.

3.4 Розрахункову теплову потужність нагрівальних секцій Q^req_ht⁴, Вт, визначають за формулою

Q^req_ht= Q^v_ht∙( R_si+ R_se)/ R_se (3.1)

3.5 Розрахункову електричну потужність нагрівальних секцій P^req_ht, Вт, визначають за формулою

P^req_ht =k_z∙ Q^req_ht (3.2)

де k_z = 1,3 - коефіцієнт запасу, який враховує можливість перевищення фактичних втрат теплоти у приміщенні порівняно з розрахунковими; можливість зниження фактичної напруги в електричній мережі в порівнянні з номінальною; необхідність швидкого прогрівання підлоги при низьких зовнішніх температурах.

3.6 Для укладання слід використовувати нагрівальні секції певної номінальної потужності та довжини, які постачає підприємство-виробник, з електричною потужністю, найближчою до більшого розрахункового значення за формулою (3.2).

Довжина нагрівального кабелю L_k, м, визначається за формулою

L_k = P^req_ht I Р_n , (3.3)

де Р_п - номінальна потужність нагрівального кабелю на 1 м, Вт/м, за даними підприємства-виробника.

3.7 Крок укладання (в осях) нагрівального кабелю S_ht, см

S_ht=100∙F_ht/ L_k (3.4)

де F_ht - площа гріючої підлоги, м .

3.8 Розрахунковий крок укладання нагрівального кабелю повинен забезпечити умову

К_r ≥ К_rd , (3.5)

де К_r - визначена кратність радіуса внутрішньої кривої вигину нагрівального кабелю до його зовнішнього діаметра;

К_rd - допустима кратність радіуса зовнішньої кривої вигину нагрівального кабелю до його зовнішнього діаметра за даними підприємства-виробника. За відсутності даних слід приймати не менше 5-6 зовнішніх діаметрів кабелю.

4 ВИБІР ПАРАМЕТРІВ ЕКСО ТА

4.1 Теплотехнічний розрахунок приміщень, будинків і споруд з ЕКСО ТА слід здійснювати відповідно до СНіП ІІ-3, СНіП 2.04.05 та цих Норм.

4.2 Вихідними даними для вибору параметрів ЕКСО ТА є:

- розрахункові температури зовнішнього повітря за СНІП 2.01.01;

- санітарно-гігієнічні умови, зазначені у 2.3-2.8, та контрольні показники питомих потоків теплоти, зазначені у додатку 25 до СНІП 2.04.05;

- розрахункові втрати теплоти в приміщенні Q^v_ht;

- показники теплостійкості елементів огороджувальних будівельних конструкцій споруд.

4.3 Детальні розрахунки параметрів ЕКСО ТА рекомендується здійснювати за комп'ютерними прикладними пакетами з урахуванням впливу всіх огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та інших архітектурно-планувальних і режимно-експлуатаційних факторів на процес теплообміну в приміщенні.

4.4 Параметри ЕКСО ТА допускається вибирати за спрощеною методикою, яка базується на теорії теплостійкості огороджувальних конструкцій і містить такі розрахунки:

- теплової потужності нагрівальних кабельних секцій, які укладають в акумуляційний шар Q^req_htb;

- амплітуди коливання температури повітря в приміщенні A_ht;

- товщини акумуляційного шару підлоги m_b ;

- потужності догрівачів Q^req_htc;

- електричної потужності нагрівальних кабельних секцій акумуляційного шару Р^req_htbта догрівачів Р^req_htc.

4.5 Теплову потужність ЕКСО ТА слід визначати після архітектурно-планувального вирішення будинку, споруди та приміщення у такій послідовності.

4.5.1 Показники питомого потоку теплоти q^v_h будинку слід визначати за розрахунковими тепловтратами будинку Q^v_ht, віднесеними до 1 м² загальної площі житлових будинків F_l, або до 1 м² корисної площі громадських будинків F_f.

4.5.2 Розрахунковий питомий потік теплоти q^req_h, Вт/м² , від ЕКСО ТА слід відносити до 1 м²площі гріючої підлоги

q^req_h = Q^v_ht I F_ht (4.1)

4.5.3 Для будинків з ЕКСО ТА значення контрольного показника питомого теплового потоку q_hn , Вт/м², наведеного у додатку 25 до СНіП 2.04.05, слід перераховувати на одиницю площі гріючої підлоги

q*_hn = q_hn∙F_l,f/ F_ht (4.2)

4.5.4 Умови неперевищення контрольних показників, зазначених у додатку 25 до СНіП 2.04.05, відносно площі гріючої підлоги

q*_hn≥ q^req_h (4.3)

4.5.5 Якщо q*_hn≥ q^req_h, то слід визначити допустимий питомий потік теплоти, Вт/м² ,

q^max_h=α_si∙( τ^v-t^v), (4.4)

де α_si - коефіцієнт тепловіддачі внутрішньої поверхні огороджувальної будівельної конструкції, Вт/( м² ∙ ⁰С).

4.5.6 Якщо q^req_h ≤ q^max_h, то середню теплову потужність, Вт, акумуляційного шару ЕКСО ТА слід визначати за формулою

Q^req_htb=k_z∙ q^req_h∙ F_ht (4.5)

4.5.7 Якщо q^req_h > q^max_h, то в складі ЕКСО ТА слід передбачати догрівачі. Питомий тепловий потік догрівачів, Вт/м², слід визначати за формулою

q_hc= q^req_h- q^max_h (4.6)

4.5.8 Потужність догрівачів, Вт, згідно з контрольними показниками, зазначеними у додатку 25 до СНіП 2.04.05, слід визначати за формулою

Q^req_htc=k_z∙ q_hc∙ F_hf (4.7)

Незалежно від розрахунків за формулою (4.7) необхідно дотримуватись співвідношення, яке вказане у 1.4:

0,5 Q^v_ht ≥ Q^req_htc ≥0,25 Q^v_ht

4.5.9 Якщо q*_hn < q^req_h, тобто умова (4.3) не виконується, то слід перейти до іншого архітектурно-планувального вирішення (наприклад, зменшити коефіцієнт скління) або вжити інших енергозберігаючих заходів (наприклад, зменшити трансмісійні втрати шляхом використання більш досконалої теплоізоляції зовнішніх огороджувальних конструкцій, теплоутилізаторів тощо), які забезпечать виконання вимог додатка 25 до СНіП 2.04.05 і повторити розрахунок.

4.6 Розрахункова амплітуда коливань температури внутрішнього повітря приміщення з ЕКСО ТА, °С, повинна відповідати вимогам СНІП ІІ-З та 2.4 цих Норм

A^req_int=(0,7∙M∙ Q^req_htb)/(∑F_i∙B_i), (4.8)

де М - коефіцієнт нерівномірності віддачі теплоти гріючою підлогою, який слід визначати за кривими М=f(m_b,k_b) на рисунку 4.1, при прийнятих значеннях товщини підлоги т_ь і коефіцієнта циклічності k_b=Z_bl T_b;

Z_b - період накопичення теплоти в акумуляційному шарі (тривалість зарядження), год;

Т_ь - період циклічного виділення теплоти, який визначається відрізком часу між двома послідовно повторюваними включеннями нагрівального кабелю до електричної мережі, год;

Q^req_htb - визначають за формулою (4.5);

F_i- площа і-Ї огороджувальної будівельної конструкції, яку визначають за внутрішніми розмірами приміщення, м²;

В_і - коефіцієнт теплопоглинання поверхні і-ї огороджувальної будівельної конструкції, який визначають за формулою, наведеною у СНіП ІІ-З.

Примітка. При розрахунках за формулою (4.8) нумерацію шарів огороджувальної будівельної конструкції слід приймати у напрямку від внутрішньої до зовнішньої поверхні цієї конструкції.

Коэффициент

неравномерности М

Толщина аккумуляционного слоя пола m_b, м

Рисунок 4.1. Залежність коефіцієнта нерівномірності М від товщини акумуляційного шару підлоги m_bдля різних коефіцієнтів циклічності k_b

4.7 Для визначення коефіцієнтів теплозасвоєїшя поверхні окремих шарів огороджувальної будівельної конструкції слід попередньо обчислити теплову інерцію D кожного шару за формулою, що наведена у СНіП ІІ-З,

D = R₁s₁+R₂s₂+...+R_ns_n, (4.9)

де s₁, s₂, ..., s_i, ..., s_n - коефіцієнти теплозасвоєїшя матеріалу окремих шарів, Вт/( м² ∙ ⁰С), які приймають за додатком 3* до СНіП ІІ-3;

R₁, R₂,..., R_i,..., R_n -термічні опори окремих шарів огороджувальних будівельних конструкцій, (м² ∙ ⁰С)/Вт, які обчислюють за формулою

R_i=δ_i/ λ_i, (4.10)

де δ_i - товщина і-го шару, м;

δ_i - коефіцієнт теплопровідності матеріалу і-го шару, Вт/( м² ∙ ⁰С), який приймають за додатком 3* до СНіП ІІ-3.

Примітка. У будинках і спорудах, де використовуються ЕКСО ТА, внутрішні перегородки приміщень рекомендується виконувати з цегли або іншого матеріалу з великим коефіцієнтом теплозасвоєння.

4.8 Коефіцієнти теплозасвоєння внутрішньої поверхні огороджувальної будівельної конструкції Y_ini, Вт/( м² ∙ ⁰С),, слід визначати покроково.

4.8.1 Якщо перший (внутрішній) шар огороджувальної будівельної конструкції має теплову інерцію D >1, то

Y_ini=s₁ (4.11)

4.8.2 Якщо D₁+D₂+...+D_n_-1 <1 , але D₁+D₂+...+D_n >1, то коефіцієнт Y_ini слід визначати послідовно з розрахунками коефіцієнтів теплозасвоєння внутрішньої поверхні шарів огороджувальної будівельної конструкції, починаючи з (л-І)-го шару до першого, такими кроками:

- для (n-1)-го шару - за формулою

Y_n-1 = (R_n-1 ∙s²_n-1+ s_n) / (1+ R_n-1 ∙s_n); (4.12)

- для і-го шару (i = n -2, n -3, ..., 1) - за формулою

Y_i = (R_i ∙s²_i+ Y_i+1) / (1+ R_i ∙ Y_i+1); (4.13)

Коефіцієнт Y_ini приймають рівним коефіцієнту теплозасвоєння поверхні і-го шару Y_i.

4.8.3 Якщо для огороджувальної будівельної конструкції, що складається з n шарів,
D₁+D₂+...+D_n_-1 <1, то коефіцієнт Y_ini слід визначати послідовно з розрахунком коефіцієнтів Y_n, Y_n_-1 ,..., Y_i:- для n-го шару - за формулою

Y_n=( R_n ∙s²_n+α_se) / (1+ R_n ∙ α_se) (4.14)

- для i-го шару (i = n-2, n -3,..., 1) - за формулою (4.13).

У співвідношеннях (4.11) - (4.14) позначається:

D₁,D₂,..., D_n - теплова інерція відповідно 1-го, 2-го, ..., n-го шарів будівельної конструкції, яку визначають за формулою (4.9);

R_i,..., R_n_-1 ,R_n,- термічні опори, (м² ∙ ⁰С)/Вт, відповідно i-го,..., (n-1)-го і n -го шарів будівельної конструкції, які визначають за формулою (4.10);

s₁, ..., s_i, ..., s_n, s_n_-1 - коефіцієнти теплозасвоєння матеріалів i-го,..., (n-1)-го і n -го шарів будівельної конструкції, Вт/( м² ∙ ⁰С), які визначають за додатком 3* до СНіП ІІ-3;

Y_n₊₁ - коефіцієнт теплозасвоєння внутрішньої поверхні (і+1)-го шару будівельної конструкції Вт/( м² ∙ ⁰С);

α_se - коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні будівельної конструкції, Вт/( м² ∙ ⁰С), який визначають за таблицею 6* СНіП ІІ-3.

Примітка. Коефіцієнт теплозасвоєння повітряного шару приймають рівним нулю (s = 0). Шари огороджувальної будівельної конструкції, які розміщені між повітряним шаром, що вентилюється зовнішнім повітрям і зовнішньою поверхнею огороджувальної будівельної конструкції, як правило, не враховують.

4.8.4 Для внутрішніх огороджувальних будівельних конструкцій значення Y_ini визначають так, як і для зовнішніх, але приймають, що в середині огороджувальної конструкції s = 0; для несиметричних огороджувальних конструкцій їх середину слід визначати на половині величини ∑D всієї огороджувальної конструкції.

4.9 Якщо A^req_ht ≤A_ht, то приміщення з ЕКСО ТА, у якому акумуляційний шар підлоги має товщину m_b і теплову потужність Q^req_htb, відповідає 2.3 і 2.4.

4.10 Якщо A^req_ht > A_ht, то слід змінити одне або декілька прийнятих технічних рішень, а саме:

- підвищити теплову потужність нагрівальних кабельних секцій, які укладають в акумуляційний шар підлоги (до 150 Вт/м );

- збільшити товщину акумуляційного шару підлоги;

- підвищити теплову потужність догрівачів.

4.11 За необхідності застосування догрівачів у приміщенні з ЕКСО ТА, як правило, приймають одне із таких технічних рішень:

- встановлюють електричні конвектори;

- влаштовують окрему нагрівальну секцію з підвищеним питомим потоком теплоти (до
200 Вт/м ) в зоні найбільшого охолодження приміщення; на ділянках зони найбільшого
охолодження не слід розташовувати нагрівальні кабелі акумуляційного шару;

- влаштовують в приміщенні "теплу підлогу" (як додаткову до ЕКСО ТА).

4.12 Житлові, дитячі та спальні приміщення слід обладнувати догрівачами навіть у тих випадках, коли за розрахунками вони не потрібні (див. 1.4).

4.13 Електричні параметри ЕКСО ТА визначаються так.

4.13.1 Розрахункову електричну потужність, Вт, кабельних секцій, які укладаються в акумуляційний шар ЕКСО ТА, визначають за формулою

P^req_htb=24∙ Q^req_htb / z_b_, (4.15)

де 24 - період віддачі теплоти на опалення приміщення, год.;

z_b - період накопичення теплоти в акумуляційному шарі (споживання електроенергії), год.

4.13.2 Розрахункову електричну потужність, Вт, догрівачів визначають за формулою

P^req_htc=24∙ Q^req_htc / z_b_, (4.16)

де z_c - період роботи догрівачів, год.

4.14 Крок укладання секцій нагрівального кабелю слід визначати аналогічно формулі (3.4).

5 ВИБІР НАГРІВАЛЬНИХ КАБЕЛІВ
ДЛЯ ПРИМІЩЕНЬ З ЕКСО

5.1 Для ЕКСО, як правило, слід використовувати нагрівальні секції, виготовлені підприємством-виробником.

5.2 В приміщеннях з постійним перебуванням людей у житлових та адміністративних будинках, а також в приміщеннях лікарень, шкіл, садків, ясел-садків (комбінатів), притулків для старих та інвалідів тощо, де використовують ЕКСО, слід застосовувати двожильні екрановані нагрівальні кабелі.

5.3 Для приміщень з можливим підвищенням вологості або пошкодженням підлоги (санвузлів, кухонь, душових, тваринницьких приміщеннь тощо) слід застосовувати екрановані нагрівальні кабелі.

5.4 Для укладання нагрівального кабелю у бетонну чи цементну стяжку підлог слід використовувати кабель з питомою потужністю не більше 20 Вт/м.

5.5 У тонких підлогах із цементною стяжкою завтовшки не більше 20 мм слід застосовувати екрановані нагрівальні кабелі з питомою потужністю не більше 10 Вт/м.

5.6 У приміщеннях з обігріванням дерев'яних підлог на лагах, де нагрівальний кабель укладають у межах повітряного прошарку, слід застосовувати екрановані нагрівальні кабелі з питомою потужністю не більше 10 Вт/м.

5.7 У приміщеннях з тимчасовим перебуванням людей або тварин допускається застосування неекранованих нагрівальних кабелів з укладанням безпосередньо на нагрівальний кабель екранувальної сітки із сталевого дроту з розмірами вічок не більше 50 х 50 мм та діаметром дроту не менше 3 мм, яку з'єднують з системою зрівнювання потенціалів (див. 11.19).

6 КОНСТРУКЦІЇ ПІДЛОГ З НАГРІВАЛЬНИМИ КАБЕЛЯМИ

6.1 Для підлог з нагрівальними кабелями допускається застосовувати будь-які типи лицьового покриття.

6.2 Матеріали для лицьового покриття підлоги, крім плитки з натурального каменю, керамічної і т.п., повинні бути погоджені з виробником на придатність їх до застосування для гріючих підлог. Матеріали лицьового покриття підлоги мають відповідати вимогам СНіП 2.03.13.

6.3 Шпаклівки, клеї та розчини, які використовують для підлог, повинні бути погоджені з підприємством-виробником на їх придатність до використання для гріючих підлог з урахуванням стійкості матеріалів до теплових змін у підлозі (повинні витримувати температуру не менше 50 °С).

6.4 Концентрації токсичних речовин, які виділяються матеріалами лицьового покриття підлоги, повинні відповідати вимогам СНіП 2.03.13 та ГОСТ 12.1.005.

6.5 Для уникнення безпосереднього контакту нагрівального кабелю з теплоізоляційним матеріалом між ними, як правило, розташовують вогнестійкий прошарок, наприклад, цементну стяжку завтовшки 2-3 мм, гіпсову плиту завтовшки 3-5 мм, металеву сітку з розміром вічок 20 х 20 мм і діаметром сталевого дроту не менше 1 мм або корозійно стійку алюмінієву фольгу завтовшки 0,3-0,5 мм.

6.6 Для теплоізоляції підлоги з нагрівальними кабелями, окрім зазначеної у 6.5, як правило, застосовують спеціальні види полімерних теплоізоляторів завтовшки не менше 20 мм.

6.7 Для холодних підлог (наприклад, при їх розташуванні на грунті, над проїздом, необігріваним підвалом, балконною плитою тощо) застосування теплоізоляційних матеріалів є обов'язковим.

6.8 У вологих приміщеннях з ЕКСО між теплоізоляцією і основою підлоги слід прокладати гідроізолювальний прошарок відповідно до діючих будівельних норм і правил.

6.9 При укладанні нагрівального кабелю на існуючу дерев'яну підлогу між ними слід розташовувати вогнестійкий прошарок (див. 6.5).

6.10 Торцеву частину шарів підлоги з ЕКСО по периметру приміщення слід теплоізолювати. Мінімальна товщина теплоізоляції уздовж зовнішніх стін - 30 мм, внутрішніх - 20 мм.

6.11 Слід додержуватись обмежувальних коефіцієнтів теплопередачі багатошарових конструкцій підлоги, а саме:

- для шарів над теплоізоляцією (включаючи текстильні покриття підлоги завтовшки не менше k^r₀≤2,65Вт/( м² ∙ ⁰С);

- для шарів під безшовною підлогою (включаючи бетонне перекриття) k^r₀≤0,8 Вт/( м² ∙⁰С).

6.12 Слід додержуватись співвідношення між термічними опорами шарів підлоги над R₀ і під R_u теплоізоляційними шарами, а саме:

- для міжповерхового перекриття над опалюваним приміщенням R_u ≥ 4,0R₀;

- для підлоги над неопалюваним приміщенням, а також для підлоги, що межує з плитами фундаментів, які лежать безпосередньо на грунті, R_u ≥ 6,0 R_0.

- для підлоги, що межує із зовнішнім повітрям (наприклад, над проїздом), R_u ≥ 6,5 R₀.

6.13 Несучі перекриття гріючих підлог, що межують з зовнішнім повітрям, слід виконувати з термічним опором не менше ніж 3,0 (м² ∙ ⁰С)/Вт.

6.14 Верхня межа теплоізолювального шару, який прилягає до акумуляційного, повинна задовольняти вимогам термостійкості (витримувати температуру) 85 °С усередині стяжки, 90 °С – нижче стяжки.

7 УКЛАДАННЯ НАГРІВАЛЬНОГО КАБЕЛЮ В БУДІВЕЛЬНІ КОНСТРУКЦІЇ

7.1 До укладання нагрівальної секції в огороджувальні конструкції приміщень слід перевірити відповідність її параметрів, зазначених у супроводжувальній документації підприємства-виробника, та проектній документації.

Зміна довжини нагрівального кабелю в секції, що поставляється підприємством-виробником, забороняється.

7.2 Укладання нагрівальних кабелів в огороджувальні будівельні конструкції рекомендуєтьсявиконувати у вигляді "змійки" з дотриманням паралельності ліній укладання.

7.3 Крок укладання нагрівального кабелю визначається на стадії проектування залежно від площі укладання та довжини секції. Крок укладання кабелю рекомендується виконувати рівномірно.

7.4 Нагрівальну секцію слід укладати в одному приміщенні в однорідному за теплопровідністю матеріалі.

Кількість нагрівальних секцій, які укладають в одному приміщенні, повинна бути якомога меншою із можливих варіантів проектних рішень.

Допускається укладання нагрівальної секції у двох суміжних приміщеннях, якщо функції ЕКСО підтверджуються проектними розрахунками.

Переходи нагрівального кабелю під спільною стіною приміщень слід виконувати у захисній шкаралупі з негорючого матеріалу (наприклад, із труби), щільно та рівномірно заповненій матеріалом для замонолічування решти кабелю (наприклад, цементно-піщаним розчином).

7.5 Нагрівальний кабель слід надійно закріплювати, наприклад, монтажною стрічкою, яку укладають перпендикулярно до нагрівального кабелю на кінцях петель "змійки" і в середині ліній укладання кабелю таким чином, щоб запобігти зміні положення кабелю в процесі монтажу та експлуатації.

7.6 Для запобігання поздовжньому переміщенню нагрівального кабелю внаслідок нагрівання в процесі експлуатації слід укладати його в одному напрямку на довжину не більше 6 м.

7.7 Для встановлення меблів або обладнання без ніжок відстань від нагрівального кабелю до внутрішньої поверхні стін, суміжних з огороджувальною конструкцією, в яку укладають кабель, повинна бути не менше 400 мм.

Не рекомендується укладання нагрівальних кабелів в місцях стін, які закривають килимами або заставляють меблями чи обладнанням.

7.8 Перетинання нагрівальним кабелем температурних швів не допускається.

7.9 Відстань від нагрівального кабелю до металевих конструкцій та електропроводок загального призначення повинна бути не менше 50 мм, до дерев'яних елементів - 30 мм, від розеток і вимикачів на стіні - 200 мм.

7.10 Нагрівальні кабелі не повинні перетинатись з іншими кабелями (проводами). Допускається перетинання нагрівального кабелю, укладеного в підлогу, з силовим кабелем (проводом), якщо останній розташований нижче нагрівального кабелю в трубі і надійно захищений від дії високої температури, наприклад, теплоізоляцією, або має відповідне теплостійке виконання.

7.11 Під дерев'яною підлогою на лагах слід розташовувати нагрівальний кабель у повітряному прошарку над теплоізоляцією. Кабель слід закріплювати до металевої сітки (рабиця або арматурна), розтягнутої між лагами. Кабель не повинен торкатись теплоізоляції та підлоги. Крок укладання кабелю - не більше 300 мм.

Сітку слід встановлювати, забезпечуючи відстань між кабелем та нижньою поверхнею підлоги не менше 30 мм.

Перехід кабелю через лагу та внутрішні стіни слід виконувати через отвір (або пропил) з ізольованою поверхнею негорючим матеріалом (наприклад, алюмінієвою клейкою стрічкою). Переходи кабелю у лагах не повинні зменшувати їх несучу спроможність.

7.12 До покриття нагрівального кабелю будівельними матеріалами та конструкціями слід шляхом вимірювань перевірити цілісність металевої оболонки або екрана (якщо вони є), а також визначити величину опору нагрівальних жил кабелю та його ізоляції.

Величина опору нагрівальних жил кабелю не повинна відрізнятись від значення, визначеного підприємством-виробником більше 5 % в сторону зменшення і на 10 % в сторону збільшення.

Опір ізоляції нагрівального кабелю слід вимірювати згідно з ПУЕ мегаомметром напругою 2500 В, а його значення повинно бути не менше 0,5 МОм.

7.13 Вимірювання, зазначені в 7.12, слід виконувати також після покриття нагрівального кабелю будівельними матеріалами і конструкціями, але не раніше строку повного затвердіння будівельних матеріалів, які використовують під час покриття. Цей строк повинен зазначатись в проектній документації.

7.14 Підключення до електричної мережі нагрівальної секції, згорнутої у бухту, не допускається навіть на короткий строк.

7.15 Заливання нагрівального кабелю будівельним розчином рекомендується здійснювати вздовж кабелю, не допускаючи утворення порожнин. Розчин не повинен мати щебеню або інших добавок з гострими краями.

До заливання рекомендується додатково зафіксувати нагрівальний кабель цим же розчином між місцями його закріплення.

7.16 Під час укладання нагрівального кабелю необхідно вжити заходів для запобігання попаданню на поверхню, яка використовується, вологи, бруду та будівельного сміття. Для цього в приміщенні, що має зовнішні стіни, як правило, повинна бути виконана гідроізоляція, завершені штукатурні та облицювальні роботи, установлені вікна і двері, прокладені мережі електроживлення нагрівальних секцій до відгалужувальної коробки тощо.

Безпосередньо перед початком роботи з укладання кабелю поверхня, на яку він укладається, повинна бути очищена від бруду, будівельного сміття, а за наявності виступів, виїмок, ухилів повинна бути вирівняна.

7.17 Забороняється піддавати нагрівальні кабелі механічним навантаженням, які можуть привести до їх пошкодження.

7.18 Вмикання до електричної мережі укладеного в будівельні матеріали нагрівального кабелю до повного затвердіння цих матеріалів не допускається навіть на короткий строк.

7.19 Не рекомендується укладання нагрівального кабелю при температурі повітря нижче мінус 5 °С.

7.20 Датчик температури підлоги та його з'єднувальний провід слід розташовувати в захисній негорючій гнучкій оболонці, наприклад, у гофрованій трубці, із забезпеченням можливості його зміни.

З'єднувальний провід у захисній оболонці слід прокладати паралельно та рівновіддалено від ліній укладання нагрівального кабелю в місці відкритої петлі, не перетинаючи з нагрівальним кабелем.

Кінець захисної оболонки із розташованим в ній датчиком повинен бути щільно закритим, а інший кінець (відкритий) підведений до місця встановлення терморегулятора або до відгалужувальної коробки.

Діаметр захисної оболонки та її вигини при укладанні повинні забезпечити вільне пересування датчика.

7.21 Місце розташування кінця захисної оболонки із датчиком температури повинно бути зазначене в проектній документації і відповідати рекомендаціям підприємства-виробника ЕКСО. Воно повинно бути в середині площі гріючої підлоги, але не ближче 500 мм до її краю.

7.22 Датчики температури підлоги при товщині стяжки більше 50 мм слід розміщувати якомога ближче до лицьової поверхні підлоги.

8 АВТОМАТИЧНЕ КЕРУВАННЯ ЕКСО

8.1 ЕКСО слід виконувати з автоматичним регулюванням.

8.2 Режими роботи ЕКСО слід забезпечувати дією автоматичних терморегуляторів з датчиками температури повітря в приміщенні та (або) датчиками температури будівельних конструкцій, в які укладають нагрівальні секції.

Якщо потужність ЕКСО перевищує допустиму комутаційну потужність терморегулятора, то для забезпечення комутації кола живлення повинен бути встановлений проміжний апарат, що автоматично керується терморегулятором. Допускається у даному випадку застосовувати декілька секцій з відповідною кількістю терморегуляторів.

8.3 Автоматичне керування роботою ЕКСО ТА слід здійснювати з використанням програмованого терморегулятора з датчиком температури зовнішнього повітря та комплектом терморегуляторів з датчиками температури підлоги. Кількість таких терморегуляторів визначається проектом.

8.4 Пристрої автоматичного керування роботою ЕКСО повинні розташовуватись в місцях, зручних для експлуатації, і не загороджуватись меблями, устаткуванням тощо.

8.5 Навколишнє середовище в місцях розташування пристроїв автоматичного керування ЕКСО повинно відповідати вимогам і рекомендаціям підприємства-виробника.

За неможливості розташування терморегуляторів в опалюваному приміщенні допускається їх встановлення в іншому приміщенні з виносним датчиком.

8.6 У громадських будинках з ЕКСО слід застосовувати терморегулятори із захистом від несанкціонованого доступу до них.

8.7 Для ЕКСО в дерев'яних підлогах з повітряним шаром, у бетонних підлогах з товстим дерев'яним покриттям, у тонких підлогах, підлогах з лінолеумом і ковроліном рекомендується застосовувати терморегулятори з комбінацією датчиків температури повітря і підлоги.

8.8 Кожній секції обігріву підлоги повинен відповідати власний терморегулятор з датчиком температури підлоги. Суміжні допоміжні приміщення з однаковим тепловим режимом допускається об'єднувати в одну регульовану групу, якій відповідає загальний терморегулятор з датчиком температури підлоги в одному з приміщень.

8.9 В зоні найбільшого охолодження приміщення з ЕКСО ТА слід передбачати окремий регулятор з датчиком температури підлоги. Останній слід розташовувати у стяжці підлоги на відстані не менше 400 мм від зовнішньої стіни.

8.10 Автоматичне керування догрівачами ЕКСО ТА слід виконувати терморегуляторами з датчиками температури внутрішнього повітря приміщення.

8.11 ЕКСО ТП слід регулювати терморегулятором з датчиком температури підлоги.

9 ЕЛЕКТРОЖИВЛЕННЯ ЕКСО

9.1 Електроживлення ЕКСО, як правило, здійснюють від електричної мережі загального призначення.

Приєднання ЕКСО до живильної електромережі не повинно викликати зниження та асиметрії напруги на затискачах електроприймачів, які не допускаються за ГОСТ 13109.

9.2 ЕКСО за забезпеченням надійності електропостачання слід відносити до II або III категорій згідно з класифікацією ПУЕ. До III категорії, як правило, відносять ЕКСО, які застосовують для комфортного обігріву. Допускається відносити ЕКСО до І категорії за надійністю електропостачання, якщо вона є єдиним джерелом опалення і припинення електропостачання може привести до значних збитків.

9.3 Електричне навантаження ЕКСО слід якомога рівномірніше розподіляти за фазами жи вильної електричної мережі з урахуванням нерівномірності навантаження фаз цієї мережі, що викликана іншими електроприймачами.

9.4 Лінії електроживлення нагрівальних секцій, в тому числі відпайки від електромережі, як правило, повинні бути радіальними.

9.5 Захист електричних кіл ЕКСО від надструмів (коротких замикань, перевантажень) повинен відповідати вимогам ГОСТ 30331.5, ГОСТ 30331.9 та ПУЕ.

9.6 Не слід використовувати у колі електроживлення нагрівальної секції рознімних контактів, у тому числі штепсельних розеток.

9.7 Для електроживлення нагрівальних секцій рекомендується використовувати шафи живлення з комутаційною апаратурою та пристроями захисту, які призначені тільки для ЕКСО. У шафі живлення допускається також встановлювати апарати автоматичного керування ЕКСО.

9.8 Приєднання нагрівальної секції до шаф живлення слід виконувати шляхом прокладання живильного кабелю (проводу) з робочою температурою не менше 70 °С.

9.9 Улаштування електропроводок, до складу яких входять живильні кабелі (проводи) нагрівальних секцій, повинно відповідати вимогам розділу 2 ПУЕ, а також доповненням і уточненням, визначеним цими Нормами.

9.10 Якщо для електроживлення ЕКСО використовуються проводи без захисних оболонок, прокладання живильних проводів слід здійснювати в трубах або коробах.

9.11 Не рекомендується приєднання живильних кабелів (проводів) до нагрівальних секцій без розміщення поблизу місця приєднання відгалужувальної коробки. При цьому не слід допускати безпосереднього вводу нагрівального кабелю у відгалужувальну коробку.

Якщо одну відгалужувальну коробку використовують для живлення декількох нагрівальних секцій, живильні кабелі (проводи) в коробці повинні мати маркування, яке дозволяє легко визначати, до яких нагрівальних секцій вони відносяться.

9.12 Довжина кінців живильних кабелів (проводів), які укладають разом із нагрівальними секціями в будівельні конструкції приміщень, повинна бути якомога меншою.

10 ОБЛІК ЕЛЕКТРОСПОЖИВАННЯ

10.1 Облік електроспоживання ЕКСО слід виконувати з дотриманням вимог ПУЕ та чинних "Правил користування електричною енергією".

10.2 Якщо при використанні ЕКСО ТА накопичення теплової енергії здійснюється в години дії пільгових тарифів, то на абонентських вводах слід установлювати багатотарифні прилади обліку електроенергії.

11 ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА

11.1 Електрообладнання ЕКСО повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.1.013 та ГОСТ 12.2.007.0.

11.2 У частинах підлоги приміщення з нагрівальним кабелем не слід вмонтовувати проникаючі елементи. Якщо нагрівальний кабель укладений в стелю, то проникаючі елементи слід розташовувати в спеціально відведених для кріплення місцях.

Нагрівальні секції не слід укладати в місцях кріплення ванн, раковин, унітазів та іншого обладнання, яке монтується в підлогу.

11.3 Нагрівальний кабель, як правило, не вкладають в огороджувальні будівельні конструкції дна і стін ванн плавальних басейнів.

11.4 Проектування та монтаж ЕКСО повинні забезпечувати захист від ураження електричним струмом відповідно до вимог ГОСТ 30331.3 щодо захисту від прямого та непрямого торкання, а також доповненням і уточненням, що визначені цими Нормами.

11.5 Для захисту від прямого торкання, як правило, використовується ізоляція струмопровідних частин. Застосовувати бар'єри як захист від прямого торкання не допускається.

11.6 Для захисту від непрямого торкання слід використовувати автоматичне вимикання живлення, обладнання класу II або з рівноцінною ізоляцією, електричне розділення кіл (захисне розділення).

Використовувати для захисту від непрямого торкання ізолювальні зони (площадки), а також місцеве зрівнювання потенціалів не допускається.

11.7 Захист від непрямого торкання шляхом автоматичного вимикання живлення слід застосовувати за умови, якщо нагрівальні кабелі мають металевий екран (оболонку).

11.8 Обладнання класу II або з рівноцінною ізоляцією для захисту від непрямого торкання може бути використане за умови, що всі елементи ЕКСО відповідають вимогам до електрообладнання з подвійною або підсиленою ізоляцією, що вказано в супроводжувальній документації виробника.

11.9 Електричне розділення кіл як засіб захисту від непрямого торкання може бути використане за умови виконання таких вимог:

- всі елементи відокремленої частини схеми електроживлення відповідають вимогам 413.5 ГОСТ 30331.3;

- до вторинної обмотки роздільного трансформатора підключена лише одна нагрівальна секція;

- приміщення, яке обігрівають за класифікацією ПУЕ, є сухим.

11.10 Для захисту від прямого та непрямого торкання може бути використаний захист за допомогою систем безпечної наднизької напруги (БСНН) або ЗСНН з заземленням проводу системи БСНН (ЗСНН), які відповідають вимогам ГОСТ 30331.3.

При цьому відмова від ізоляції допускається, якщо виконуються такі умови:

- застосовується система БСНН з номінальною напругою, що не перевищує 25 В змінного струму або 60 В постійного (випрямленого) струму;

- нагрівальний кабель укладений у негорючий шар будівельної конструкції;

- приміщення, яке обігрівається за класифікацією ПУЕ, є сухим.

11.11 Якщо для захисту від непрямого торкання використовують автоматичне вимикання живлення, металеві екрани (оболонки) нагрівальних та живильних кабелів (проводів), металеві труби та короби, в яких прокладають живильні кабелі (проводи), металеві корпуси шаф живлення та інші відкриті провідні частини повинні бути заземлені згідно з типом системи заземлення електричної мережі, яка живить ЕКСО.

11.12 Якщо для захисту від непрямого торкання використовується автоматичне вимикання живлення, а живильна електрична мережа має систему заземлення типу ТN-С за ГОСТ 30331.2, в шафі живлення слід виконати розділення провідника, що поєднує функції нульового робочого та захисного провідників (РЕN-провідник) на нульовий робочий (N) і захисний (РЕ) провідники. В місці розділення необхідно передбачити окремі шини (затискачі) N та РЕ-провідників. При цьому РЕN-провідник слід приєднати до шини (затискача) РЕ-провідника. З'єднання КІ-провідника та РЕ-провідника за місцем розділення не допускається.

11.13 Як захисні провідники для заземлення металевих оболонок нагрівальних кабелів можуть бути використані окремі жили чи алюмінієві оболонки кабелів (проводів), які живлять нагрівальні секції, або металеві труби чи короби для прокладання живильних кабелів (проводів).

Використання як захисних провідників для заземлення екранів (оболонок) нагрівальних кабелів окремих спеціально прокладених провідників, а також сторонніх струмопровідних частин (металевих будівельних конструкцій приміщення, труб водопроводу) не рекомендується.

Використання як захисних провідників несучих тросів електропроводки, металевих оболонок ізоляційних трубок, металорукавів, броні і свинцевих оболонок кабелів та проводів, а також труб (крім труб водопроводу і для прокладання живильних кабелів або проводів) не допускається.

11.14 Захисні провідники та провідники для додаткового зрівнювання потенціалів (див. 11.19) повинні бути позначені жовто-зеленими смугами однакової ширини.

11.15 Якщо захисні провідники і фазні провідники, що живлять нагрівальні секції, виготовлені з однакових матеріалів, площа поперечного перерізу захисних провідників повинна бути не меншою:

- площі перерізу фазних провідників живильних кабелів (проводів), якщо ця площа не перевищує 16мм ;

- 16 мм , якщо площа перерізу фазних провідників живильних кабелів (проводів) більше 16 мм², але не перевищує 35 мм ;

- половини площі перерізу фазних провідників живильних кабелів (проводів), якщо ця площа перевищує 35 мм .

Якщо матеріали захисних і фазних провідників різні, то електрична провідність захисних провідників повинна бути такою, як і за умови їх виготовлення з однакових матеріалів. При цьому площа перерізу захисних провідників, які не входять до складу живильних кабелів (проводів), повинна бути не менше 2,5 мм², якщо вони мають механічний захист, і 4 мм² - якщо такий захист відсутній.

11.16 Контактні з'єднання захисних провідників слід виконувати з дотриманням вимог
ГОСТ 10434 до контактних з'єднань класу II.

З'єднання металевих екранів (оболонок) нагрівальних кабелів із захисними провідниками слід виконувати на кожному кінці нагрівального кабелю. Забезпечення доступу для перевірки таких з'єднань не вимагається.

11.17 Якщо для захисту від непрямого торкання використовують автоматичне вимикання живлення, то для його забезпечення слід застосовувати пристрої захисного вимикання, які керуються диференціальним струмом (далі - ПЗВ).

Пристрої захисту від надструму (автоматичні вимикачі, запобіжники) допускається застосовувати для забезпечення автоматичного вимикання живлення за таких умов:

- при пошкодженні ізоляції на початку нагрівальної секції (місці приєднання нагрівального кабелю до фазного провідника живильного кабелю або проводу) забезпечується час вимикання, вказаний у табл. 41А ГОСТ 30331.3;

- нагрівальна секція укладена в підлогу, лицьове покриття якої є ізолювальним;

- металевий екран (оболонка) нагрівального кабелю має зовнішнє ізолювальне покриття;

- приміщення, в якому укладені нагрівальні кабелі за класифікацією ПУЕ, є сухим.

11.18 Номінальний вимикаючий диференціальний струм ПЗВ не повинен перевищувати значення 30 мА, якщо ЕКСО використовують для опалення приміщень, які за класифікацією ПУЕ не є сухими (ванни, душові, роздягальні лазень, обхідні доріжки та роздягальні плавальних басейнів тощо), пожежонебезпечних зон, приміщень дитячих та лікувальних закладів, а також приміщень тваринницьких ферм.

Застосування ПЗВ з номінальним вимикаючим диференціальним струмом, значення якого перевищує 300 мА, не допускається.

11.19.Якщо ЕКСО застосовують у приміщеннях, де згідно з чинними нормативними доку ментами виконується додаткове зрівнювання електричних потенціалів, наприклад, у ванних та душових приміщеннях, а для захисту від непрямого торкання використовують обладнання класу II або з рівноцінною ізоляцією, нагрівальний кабель повинен бути покритий металевою сіткою з розмірами вічка не більше 50 х 50 мм та діаметром дроту не менше 3 мм, яку з'єднують з системою додаткового зрівнювання потенціалів.

11.20 Якщо ЕКСО застосовують у тваринницьких фермах, а для захисту від непрямого тор кання використовують обладнання классу II або з рівноцінною ізоляцією, нагрівальний кабель повинен бути покритий металевою сіткою з розмірами вічка не більше 50 х 50 мм та діаметром дроту не менше 3 мм, яку з'єднують з захисним провідником електроустановки.

Якщо ж нагрівальні кабелі укладені в стелю, а для захисту від непрямого торкання використовують обладнання класу II або з рівноцінною ізоляцією, всі елементи конструкції під несучим перекриттям повинні бути виконані з струмонепровідних матеріалів, за винятком елементів для кріплення. Відстань між нагрівальним кабелем і струмопровідним елементом для кріплення повинна бути не менше 30 мм.

12 ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

12.1 Виконання ЕКСО повинно відповідати вимогам ДСТУ 2339.

12.2 ЕКСО слід проектувати комплексно з архітектурно-планувальними енергозберігаючими рішеннями та теплозахистом зовнішніх огороджувальних конструкцій будинків та споруд.

12.3 ЕКСО ТА громадських та виробничих приміщень з фіксованою тривалістю робочого дня слід проектувати з автоматичними пристроями зниження потоку теплоти у неробочі години.

13 ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

13.1 Пожежну безпеку ЕКСО слід забезпечувати виконанням вимог ДБН В. 1.1-7, НАПБ А.01.00, ПУЕ та цих Норм.

13.2 Як правило, використовують нагрівальні секції з номінальним струмом, значення якого не перевищує 16 А. Застосування нагрівальних секцій з номінальним струмом, значення якого перевищує 30 А, не допускається.

13.3 При укладанні нагрівального кабелю слід уникати його безпосереднього контакту з легкозаймистими та горючими матеріалами.

13.4 У пожежонебезпечних зонах слід забезпечити умови для того, щоб температура нагрітої поверхні будівельних конструкцій, в які укладають нагрівальні кабелі, була нижчою не менше ніж на 20 % від температури спалаху горючих речовин, що знаходяться в цій зоні.

ДОДАТОК Б

(обов'язковий)

Терміни, їх визначення, умовні позначення

Таблиця Б. 1 - Терміни та їх визначення

Терміни	Позначення	Характеристика	Одиниця виміру
1 Загальні поняття
1.1 Загальна площа підлоги	f_l	Площа підлоги, яка обмежена внутрішньою поверхнею огороджувальних конструкцій приміщення (згідно з ДБН В.2.2-9)	м²
1.2 Корисна площа підлоги	^Ff	Площа підлоги основних приміщень (згідно з СНІП 2.08.01)	_М2
1.3 Площа гріючої підлоги	F_hl	Площа підлоги, на яку укладають нагрівальний кабель	м²
1.4 Зона найбільшого охолодження приміщення	F_h	Смуга підлоги вздовж зовнішніх огороджувальних конструкцій приміщення завширшки не більше 1 м	м²
1.5 Розрахунковий період ЕКСО ТА	d	Час, на який розраховано акумуляційне опалення приміщення нагрітою підлогою	год
1.6 Робоча зона приміщення	-	Простір над рівнем підлоги заввишки 2 м при виконанні роботи стоячи або 1,5 м при виконанні роботи сидячи	-
1.7 Місце постійного перебування людей	-	Місце, де люди перебувають більше ніж 2 год безперервно	-
1.8 Місце тимчасового перебування людей	-	Місце, де люди перебувають менше ніж 2 год за зміну або менше ніж 50 % робочого часу	-
1.9 Основна система опалення	-	Система опалення приміщення, яка має установку постійного забезпечення теплотою приміщення в опалювальний період	-
1.10 Додаткова система опалення	-	Система опалення приміщення, яка має установку періодичного забезпечення теплотою приміщення і створення в ньому разом з основною системою опалення комфортних умов для людей, а в сільськогосподарських будівлях та спорудах - для тварин та ін.	-

Продовження таблиці Б. 1

Терміни	Позначення		Характеристика	Одиниця виміру
1.11 Система розподіленого електрообігрівання	-		Сукупність функціонально зв'язаних між собою електронагрівальних секцій різного типу, електроустановчих виробів загального призначення, кабельних ліній і електропроводок для зовнішніх з'єднань електронагрівальних елементів з шафою керування або блоком живлення, а також механічних кріпильних та захисних елементів	-
1.12 Акумуляційний шар	-		Шар однорідного матеріалу в будівельній конструкції, призначений для накопичення та подальшої віддачі теплоти повітрю приміщення	-
1.13 Лицьовий шар (або покриття)	-		Верхній шар підлоги, який безпосередньо піддається експлуатаційним впливам	-
1.14 Прошарок	-		Проміжний шар підлоги, який зв'язує покриття з нижнім шаром підлоги	-
1.15 Гідроізолювальний шар	-		Шар, який перешкоджає прониканню через підлогу стічних та ґрунтових вод	-
1.16 Стяжка (основа під покриття)	-		Шар підлоги для вирівнювання поверхні нижчого шару	-
1.17 Підстилаючий шар	-		Шар підлоги, що розподіляє навантаження на основу	-
2 Електротехнічні поняття
2.1 Кабельна електронагрівальна секція	-		Електронагрівальна секція, в якій як розподілений нагрівальний елемент використовують одно-або багатожильний нагрівальний кабель	-
2.2 Нагрівальний кабель	-		Кабельний виріб, призначений для перетворення електричної енергії в теплову з метою опалення	-
2.3 Номінальна питома потужність електронагрівальної секції		P_n	Потужність для визначення у розрахунках питомого лінійного або поверхневого тепловиділення	Вт/м Вт/м²

Продовження таблиці Б. 1

Терміни	Позначення		Характеристика	Одиниця виміру
2.4 Нормована теплова потужність електронагрівальної секції		-	Потужність, яка виділяється електронагрівальною секцією в заданих температурних умовах	Вт
2.5 Встановлена потужність електронагрівальної секції		-	Максимальна потужність, яка виділяється електронагрівальною секцією в заданому діапазоні умов експлуатації	Вт
2.6 Робоча напруга електронагрівальної секції		-	Номінальна ефективна напруга, за якої передбачена експлуатація електронагрівальної секції	В
2.7 Робоча температура електронагрівальної секції		-	Максимально допустима температура електронагрівальної секції під робочою напругою, що діє на ізоляцію електронагрівальних елементів	°С
2.8 Максимальна температура електронагрівальної секції		-	Температура, встановлена для електронагрівальної секції, і обумовлена властивостями матеріалів, з яких вона виготовлена	°С
2.9 Номінальний робочий опір жили		-	Опір постійному струму жили нагрівального кабелю завдовжки 1 м у холодному стані (при температурі 20 °С)	Ом
2.10 Живильний кабель і (провід)		-	Кабель (провід), який з'єднує нагрівальну секцію з електричною мережею живлення	-
2.11 З'єднувальна муфта		-	Елемент нагрівальної секції, який електричко і механічно з'єднує нагрівальний кабель з живильним кабелем (проводом) або нагрівальні кабелі між собою та забезпечує герметизацію і механічний захист місця з'єднання
2.12 Кінцева муфта		-	Елемент нагрівальної секції, який електричне і механічно з'єднує різнорідні жили нагрівального кабелю та забезпечує герметизацію і механічний захист місця з'єднання	-
2.13 Терморегулятор		-	Термочутливий керуючий пристрій системи керування нагрівальною секцією з циклічною дією, призначений для підтримання заданого споживачем теплового режиму в приміщенні	Ом

Продовження таблиці Б. 1

Терміни	Позначення	Характеристика	Одиниця виміру
2.14 Датчик температури	-	Вхідна частина приладу керування нагрівальною секцією, яка фіксує температуру підлоги або повітря у приміщенні і передає її електричним сигналом, що відповідає цій температурі, до терморегулятора	⁰С
2.15 Крок укладання нагрівального кабелю	-	Відстань (в осях) між паралельними суміжними частинами нагрівального кабелю, який укладають у вигляді "змійовика"	см
3 Теплотехнічні поняття
3.1 Теплостійкість огороджувальної конструкції	-	Властивість огороджувальної конструкції змінювати температуру внутрішньої поверхні під впливом коливання температури зовнішнього повітря або температури в приміщенні
3.2 Тепловий режим приміщення	-	Сукупність чинників і процесів, які формують тепловий внутрішній мікроклімат приміщення в процесі експлуатації	"
3.3 Потік теплоти	Q	Кількість теплоти, що проходить крізь конструкцію за одиницю часу	Вт
3.4 Питомий потік теплоти	q	Кількість теплоти, що проходить крізь поверхню огороджувальної конструкції, віднесена до одиниці площі	Вт/м²
3.5 Розрахункове тепловиділення нагрівальної секції	Q^req_ht	Розрахункова величина, яка визначає кількість лінійного або поверхневого тепловиділення нагрівальної секції	Вт/м Вт/м²
3.6 Теплопровідність	-	Властивість матеріалу конструкції переносити теплоту під дією різниці (градієнта) температур на його поверхні
3.7 Коефіцієнт теплопровідності матеріалу	λ	Величина, що кількісно дорівнює щільності потоку теплоти, який проходить в ізотермічних умовах крізь шар матеріалу завтовшки 1 м за різниці температур в один градус Цельсія	Вт/(м²∙ °С)

Продовження таблиці Б. 1

Терміни	Позначення		Характеристика	Одиниця виміру
3.8 Термічний опір шарів огороджувальної конструкції		R	Обернена величина поверхневої щільності потоку теплоти, що проходить крізь шар матеріалу огороджувальної конструкції за різниці температур на його поверхні в один градус Цельсія	(м²∙°С)/Вт
3.9 Коефіцієнт теплозасвоєння огороджувальної конструкції		Y	Відношення величини амплітуди гармонійних коливань щільності потоку теплоти через нерівномірність віддачі теплоти системою опалення до величини амплітуди коливань температури внутрішньої поверхні зовнішньої огорожі	Вт/(м²∙°С)
3.10 Коефіцієнт теплозасвоєння матеріалу		s	Величина, яка відображає властивість матеріалу сприймати теплоту при коливанні температури на його поверхні	Вт/(м²∙°С)
3.11 Теплова інерція огороджувальної конструкції		D	Величина, що чисельно дорівнює сумі добутків термічних опорів окремих шарів огороджувальної конструкції на коефіцієнти теплозасвоєння матеріалу цих шарів	-
3.12 Коефіцієнт тепловіддачі (теплообміну, теплосприй-няття) огороджувальної конструкції		α	Величина, що чисельно дорівнює тепловому потоку між поверхнею конструкції і навколишнім середовищем	Вт/(м² ∙⁰С)
3.13 Приведений коефіцієнт теплопередачі огороджувальної конструкції		k^r	Середньозважений коефіцієнт теплопередачі теплотехнічне неоднорідної огороджувальної конструкції	Вт/(м² ∙⁰С)
3.14 Середньодобова температура внутрішнього повітря приміщення		t^v	Середньодобова температура, яка визначається з урахуванням комфортних умов чи технологічних вимог до виробничих процесів	⁰С

Умовні позначення основних індексів:

b - база, основа

с - додаток

d - година, доба

h - теплота

ht - опалення, тепловтрати приміщення

i - цілочисельний перелік

max - максимальне значення

n - нормативне значення

r - зведене значення

req - потрібне значення

si - внутрішнє середовище

sе - зовнішнє середовище

v -середньодобове значення
1, 2, 3 - порядкова нумерація символу

Δ - перепад, надмірність температури

υ - вентиляція

ГОСУДАРСТВЕННЫЕ СТРОИТЕЛЬНЫЕ НОРМЫ УКРАИНЫ

Инженерное оборудование зданий и сооружений

ЭЛЕКТРИЧЕСКАЯ КАБЕЛЬНАЯ СИСТЕМА ОТОПЛЕНИЯ

ДБН В.2.5-24-2003

Госстрой Украины

Киев 2004

РАЗРАБОТАНЫ:	ИНСТИТУТОМ «КИЕВПРОМЭЛЕКТРОПРОЕКТ» (Божко В. М., канд. техн. наук; Громадский Ю С.)
	НАУЧНО-ПРОИЗВОДСТВЕННЫМ ПРЕДПРИЯТИЕМ «ЭЛЕТЕР» (Розинский Д. И. – общий руководитель темы; Пырков В. В., канд. техн. наук)
	ИНСТИТУТОМ ТЕХНИЧЕСКОЙ ТЕПЛОФИЗИКИ НАН УКРАИНЫ (Долинский А. А., доктор техн. наук; академик НАНУ; Круковский П. Г., доктор техн. наук; Тимченко М. П., канд. техн. наук)
	ИНСТИТУТОМ КИЕВЗНИИЭП (Шевелев В. Б., канд. техн. наук; Черных Л. Ф., канд. техн. наук)
ВНЕСЕНЫ И ПОДГОТОВЛЕНЫ К УТВЕРЖДЕНИЮ:	УПРАВЛЕНИЕМ АРХИТЕКТУРНО-КОНСТРУКТИВНЫХ И ИНЖЕНЕРНЫХ СИСТЕМ ЗДАНИЙ И СООРУЖЕНИЙ ЖИЛИЩНО-ГРАЖДАНСКОГО НАЗНАЧЕНИЯ ГОССТРОЯ УКРАИНЫ (Авдиенко О. П. арх., Шестак В. П., инж.)
УТВЕРЖДЕНЫ:	Приказами Государственного комитета Украины по строительству и архитектуре от 8 сентября 2003 г. № 153, от 30 декабря 2003 г. № 228 и введены в действие с 1 июня 2004 г.
ВВЕДЕНЫ ВПЕРВЫЕ

ГОСУДАРСТВЕННЫЕ СТРОИТЕЛЬНЫЕ НОРМЫ УКРАИНЫ

ЭЛЕКТРИЧЕСКАЯ КАБЕЛЬНАЯ

СИСТЕМА ОТОПЛЕНИЯ

ДБН В.2.5-24-2003

Введены впервые

1 ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ

Требования данных государственных строительных норм являются обязательными для всех предприятий, организаций и физических лиц на территории Украины независимо от форм собственности и ведомственной принадлежности.

Эти Нормы распространяются на проектирование и монтаж электрических кабельных систем отопления (далее - ЭКСО) с номинальным напряжением до 1000 В, нагревательные элементы которых укладываются непосредственно в строительные конструкции как при новом строительстве, так и реконструкции помещений, зданий и сооружений следующего назначения:

- жилых, указанных в СНиП 2.08.01 и ДБН-79;

- административных и бытовых, указанных в СНиП 2.09.04;

- общественных, перечисленных в приложении А ДБН В.2.2-9;

- учебных и детских дошкольных учреждений, указанных в ДБН В.2.2-3 и ДБН В.2.2-4;

- учреждений здравоохранения, указанных в ДБН В.2.2-10;

- культурных и культурно-зрелищных учреждений;

- агропромышленных комплексов, в том числе животноводческих предприятий, теплиц и парников, указанных соответственно в ДБН В.2.2-1 и ДБН В.2.2-2;

- промышленных предприятий.

Эти Нормы не распространяются на следующие помещения:

- взрывоопасные;

- с химически активной средой;

- где ведутся работы с источниками ионизирующих излучений и радиоактивными веществами, или последние сохраняются.

Эти Нормы также не распространяются на проектирование и монтаж ЭКСО, которые применяются для отопления передвижных установок; трубопроводов и резервуаров; систем противооб-леденения открытых поверхностей: лестниц, путей, крыш домов и т.п.

Для определения обязательности выполнения требований этих Норм используются слова "должно", "следует". Слова "как правило" означают, что данное требование превалирует, а отступление от него должно быть обосновано. Слово "рекомендуется" означает, что данное решение является одним из лучших, но не обязательным для выполнения. Слово "допускается" означает, что данное решение применяется в виде исключения, например, вследствие ограниченной возможности применения других решений.

Перечень нормативных документов, на которые есть ссылки в этих Нормах, и определения основных терминов приведены соответственно в приложениях А и Б.

1.1 ЭКСО - разновидность систем распределенного электроотопления, в которых электрическая энергия превращается в тепловую в специальном нагревательном кабеле, встроенном в строительные конструкции, и предназначена для обеспечения заданной температуры воздуха в помещении и/или на определенной поверхности конструкции (далее - температура).

ЭКСО делятся на ЭКСО прямого действия (далее - ЭКСО ПД) и ЭКСО с теплоаккумуляцей теплоты (далее - ЭКСО ТА).

1.2 ЭКСО ПД или ЭКСО "полное отопление" (далее - ЭКСО ПО), или ЭКСО "теплый пол" (далее - ЕКСО ТП) - разновидность ЭКСО, нагревательный кабель которой встроен в строительную конструкцию малой теплоемкости.

ЭКСО ПД может использоваться как основная для полного отопления помещений, так и дополнительная в составе других основных систем отопления (водяной, паровой, воздушной и т.п.).

Установочную мощность ЭКСО ПД, используемую как дополнительную систему отопления, выбирают, как правило, до 50 % от расчетных теплопотерь помещения.

ЭКСО ТП следует использовать как дополнительную для обеспечения комфортной температуры пола.

1.3 ЭКСО ТА - разновидность ЭКСО периодического действия, нагревательный кабель которой встроен в строительную конструкцию большой теплоемкости. Свойства и конструктивные параметры ее выбраны так, чтобы обеспечить беспрерывную в течение суток нормативную отдачу теплоты при потреблении электрической энергии в интервале ночного минимума суточного цикла нагрузки электрической сети.

1.4 В состав ЭКСО ТА, как правило, входят электрические приборы-догреватели теплоты с малой теплоемкостью.

Установочную мощность догревателей следует выбирать не меньше 25 % и не больше 50 % от расчетных теплопотерь помещения. При этом питание электроэнергией приборов-догревателей осуществляют, как правило, по свободному графику.

1.5 Нагревательные кабели ЭКСО, как правило, укладывают в пол помещения: допускается укладка нагревательных кабелей в стенах или потолке.

1.6 При проектировании и монтаже ЭКСО, кроме положений этих Норм, следует также руководствоваться требованиями других нормативных документов, действующих в Украине.

Заказчик в задании на проектирование может предъявить дополнительные технические требования, которые не противоречат этим Нормам и действующей нормативной документации.

1.7 В помещениях с использованием ЭКСО уровень теплозащиты зданий и сооружений должен быть не меньше, чем указанный в соответствующих нормативных документах Украины.

1.8 Состав, порядок разработки, согласования и утверждения проектной документации ЭКСО должны отвечать требованиям ДБН А.2.2-3.

1.9 Проектная документация ЭКСО должна содержать:

- пояснительную записку;

- электрические схемы подключения ЭКСО к питательной электросети и схемы автоматического управления;

- чертежи (планы, разрезы и т.п.) с размещением элементов ЭКСО;

- расчеты (теплотехнические и электрические) для выбора элементов ЭКСО и питательной
электросети, а также технико-экономические обоснования (при необходимости);

- спецификации оборудования и материалов;

- смету.

Примечание. Расчеты и технико-экономические обоснования должны сохраняться в проектной организации и предоставляться заказчику по требованию.

1.10 При передаче ЭКСО в пользование заказчику организация, выполнявшая монтажные работы, должна предоставить ему эксплуатационную документацию, которая содержит следующие данные:

- состав ЭКСО, принципы ее действия и основные параметры;

- планы расположения нагревательных кабелей, кабельных муфт и датчиков температуры в помещениях с указанием глубины заложения элементов ЭКСО;

- электрические схемы питания и подключения устройств управления;

- ограничения, касающиеся расположения мебели и дополнительного покрытия полов, например, ковров;

- особенности, которые учитывались во время укладки нагревательных секций, например, указание мест для возможного расположения проникающих крепежных средств;

- технические паспорта элементов ЭКСО, включая устройства управления и защиты;

- подробные указания по эксплуатации и обеспечению безопасности во время эксплуатации;

- акты испытаний;

- гарантийные обязательства.

1.11 ЭКСО ТА следует проектировать с учетом требований ДСТУ 2339.

2 ОСОБЕННОСТИ ТЕПЛОВОГО РЕЖИМА ПОМЕЩЕНИЙ С ЭКСО

2.1 Для помещений с ЭКСО действуют требования к параметрам микроклимата соответственно нормам, указанным в ГОСТ 12.1.005, СНиП 2.04.05, ДСН 3.3.6.042, ДСНиП 239 с учетом этих Норм.

2.2 Для помещений с ЭКСО в холодный период года и в переходных условиях среднесуточную температуру внутреннего воздуха допускается принимать меньше норм, указанных в нормативных документах на проектирование зданий и сооружений, но не ниже чем на 3⁰ С при соответствующем увеличении температуры внутренних поверхностей ограждающих конструкций помещений за счет действия ЭКСО.

2.3 С учетом 2.2 среднесуточную температуру внутреннего воздуха помещений t^v с ЭКСО ТА рекомендуется принимать не ниже 15,5⁰С для жилых помещений; расчетную температуру внутреннего воздуха помещений другого назначения - с учетом технологии соответствующего производства.

2.4 За расчетный период ЭКСО ТА амплитуда колебаний A_ht температуры внутреннего воздуха t^v должна находиться в диапазоне плюс-минус 2,5⁰ С.

2.5 В жилых помещениях с ЭКСО среднесуточную температуру на поверхности греющего пола τ^v знаки в помещениях с постоянным пребыванием людей следует принимать не более 28⁰ С (в помещениях с паркетным лицевым покрытием пола - не более 26⁰ С).

2.6 В зонах наибольшего охлаждения помещения среднесуточную температуру на поверхности греющего пола следует принимать не более 35⁰ С.

2.7 В помещениях с временным пребыванием людей среднесуточную температуру на поверхности греющего пола следует принимать по СНиП 2.04.05.

2.8 За расчетный период ЭКСО ТА допустимая избыточная температура на поверхности греющего пола за сутки τ^v_Δ относительно температур, указанных в 2.5, 2.6, определяется параметром Т_dв градусо-часах из соотношения

Т_d=( τ^v_Δ- τ^v)∙d_Δ/2 ≤ 4⁰ C∙ч, (2.1)

где d_Δ - продолжительность действия избыточной температуры, ч.

2.9 Среднесуточную температуру внутренних поверхностей греющих стен и потолка следует принимать по СНиП 2.04.05.

2.10 Максимальные значения интенсивности теплового облучения человека в помещениях с ЭКСО ТА не должны превышать нормированных значений по ДСН 3.3.6.042.

3 ВЫБОР ПАРАМЕТРОВ ЭКСО ПД

3.1 Параметрами ЭКСО ПД, которые подлежат выбору на стадии проектирования, являются:

- расчетная тепловая мощность нагревательных секций Q^req_ht ;

- расчетная электрическая мощность системы Р^req_ht;

- шаг укладки нагревательного кабеля S^req_ht .

3.2 Расчетные теплопотери помещения Q^v_ht следует определять согласно СНиП II-3 и
СНиП 2.04.05.

3.3 Общие сопротивления теплопередаче слоев ограждающей строительной конструкции помещения, которые расположены соответственно между нагревательными секциями и внутренним воздухом помещения R_si, а также нагревательными секциями и окружающей средой снаружи отапливаемого помещения (воздух смежного помещения, грунт и т.п.) R_se, следует определять согласно СНиП II-3 и СНиП 2.04.05.

Примечание. Допускается не учитывать отдачу теплоты сквозь торцовые поверхности греющих ограждающих конструкций, граничащих с другими ограждающими конструкциями.

3.4 Расчетную тепловую мощность нагревательных секций Q^req_ht, Вт, определяют по формуле

Q^req_ht= Q^v_ht∙( R_si+ R_se)/ R_se (3.1)

3.5 Расчетную электрическую мощность нагревательных секций P^req_ht, Вт, определяют по формуле

P^req_ht =k_z∙ Q^req_ht (3.2)

где k_z = 1,3 - коэффициент запаса, который учитывает возможность превышения фактических потерь теплоты в помещении сравнительно с расчетными; возможность снижения фактического напряжения в электрической сети по сравнению с номинальным; необходимость быстрого прогрева пола при низких внешних температурах.

3.6 Для укладки следует использовать нагревательные секции определенной номинальной мощности и длины, которые поставляет предприятие-изготовитель, с электрической мощностью, ближайшей к большему расчетному значению по формуле (3.2).

Длина нагревательного кабеля L_k , м, определяется по формуле

L_k = P^req_ht I Р_n , (3.3)

где Р_п - номинальная мощность нагревательного кабеля на 1 м, Вт/м, по данным предприятия-изготовителя.

3.7 Шаг укладки (в осях) нагревательного кабеля S_ht, см

S_ht=100∙F_ht/ L_k (3.4)

где F_ht - площадь греющего пола, м².

3.8 Расчетный шаг укладки нагревательного кабеля должен обеспечить условие

К_r ≥ К_rd , (3.5)

где К_r - определенная кратность радиуса внутренней кривой изгиба нагревательного кабеля к его внутреннему диаметру;

К_rd - допустимая кратность радиуса внутренней кривой изгиба нагревательного кабеля к его внешнему диаметру по данным предприятия-изготовителя. При отсутствии данных следует принимать не меньше 5-6 внешних диаметров кабеля.

4 ВЫБОР ПАРАМЕТРОВ ЭКСО ТА

4.1 Теплотехнический расчет помещений, зданий и сооружений с ЭКСО ТА следует осуществлять в соответствии со СНиП II-3, СНиП 2.04.05 и этими Нормами.

4.2 Исходными данными для выбора параметров ЭКСО ТА являются:

- расчетные температуры внешнего воздуха по СНиП 2.01.01;

- санитарно-гигиенические условия, изложенные в 2.3-2.8, и контрольные показатели удельных потоков теплоты, которые указаны в приложении 25 к СНиП 2.04.05;

- расчетные потери теплоты в помещении Q^v_ht;

- показатели теплостойкости элементов ограждающих строительных конструкций сооружений.

4.3 Детальные расчеты параметров ЭКСО ТА рекомендуется осуществлять по компьютерным прикладным пакетам с учетом влияния всех ограждающих конструкций, инженерного оборудования и других архитектурно-планировочных и режимно-эксплуатационных факторов на процесс теплообмена в помещении.

4.4 Параметры ЭКСО ТА допускается выбирать по упрощенной методике, которая базируется на основе теории теплостойкости ограждающих конструкций, и содержит следующие расчеты:

- тепловой мощности нагревательных кабельных секций, которые укладывают в аккумуляционный слой Q^req_htb;

- амплитуды колебания температуры воздуха в помещении A_ht;

- толщины аккумуляционного слоя пола m_b ;

- мощности догревателей Q^req_htc;

- электрической мощности нагревательных кабельных секций аккумуляционного слоя Р^req_htbи догревателей Р^req_htc.

4.5 Тепловую мощность ЭКСО ТА следует определять после архитектурно-планировочного решения здания, сооружения и помещения в такой последовательности.

4.5.1 Показатели удельного потока теплоты q^v_h здания следует определять по расчетным теплопотерям здания Q^v_ht, отнесенным к 1 м² общей площади жилых зданий F_l или к 1 м² полезной площади общественных зданий F_f.

4.5.2 Расчетный удельный поток теплоты q^req_h , Вт/м² , от ЭКСО ТА следует относить к 1 м²площади греющего пола

q^req_h = Q^v_ht I F_ht (4.1)

4.5.3 Для зданий с ЭКСО ТА значение контрольного показателя удельного теплового потока q_hn , Вт/м², приведенного в приложении 25 к СНиП 2.04.05, следует пересчитывать на единицу площади греющего пола

q*_hn = q_hn∙F_l,f/ F_ht (4.2)

4.5.4 Условия непревышения контрольных показателей, указанных в приложении 25 к СниП 2.04.05, относительно площади греющего пола

q*_hn≥ q^req_h (4.3)

4.5.5 Если q*_hn≥ q^req_h, то следует определить допустимый удельный поток теплоты, Вт/м² ,

q^max_h=α_si∙( τ^v-t^v), (4.4)

где α_si - коэффициент теплоотдачи внутренней поверхности ограждающей строительной конструкции, Вт/(м² ∙ ⁰С).

4.5.6 Если q^req_h ≤ q^max_h, то среднюю тепловую мощность, Вт, аккумуляционного слоя ЭКСО ТА следует определить по формуле

Q^req_htb=k_z∙ q^req_h∙ F_ht (4.5)

4.5.7 Если q^req_h > q^max_h, то в составе ЭКСО ТА следует предусмотреть догреватели. Удельный тепловой поток догревателей, Вт/м², следует определять по формуле

q_hc= q^req_h- q^max_h (4.6)

4.5.8 Мощность догревателей, Вт, в соответствии с контрольными показателями, указанными в приложении 25 к СНиП 2.04.05, следует определять по формуле

Q^req_htc=k_z∙ q_hc∙ F_hf (4.7)

Независимо от расчетов по формуле (4.7) необходимо придерживаться соотношения, указанного в 1.4:

0,5 Q^v_ht ≥ Q^req_htc ≥0,25 Q^v_ht

4.5.9 Если q*_hn < q^req_h, то есть условие (4.3) не выполняется, то следует перейти к другому архитектурно-планировочному решению (например, уменьшить коэффициент остекления) или принять другие энергосберегающие меры (например, уменьшить трансмиссионные потери путем использования более совершенной теплоизоляции внешних ограждающих конструкций, теплоутилизаторов и т.п.), которые обеспечат выполнение требований приложения 25 к СНиП 2.04.05 и повторить расчет.

4.6 Расчетная амплитуда колебаний температуры внутреннего воздуха помещения с ЭКСО ТА, ⁰С, должна отвечать требованиям СНиП II-3 и 2.4 этих Норм

A^req_int=(0,7∙M∙ Q^req_htb)/(∑F_i∙B_i), (4.8)

где М - коэффициент неравномерности отдачи теплоты греющим полом, который следует определять по кривым М=f(m_b,k_b) на рисунке 4.1, при принятых значениях толщины пола m_b и коэффициента цикличности k_b=Z_bl T_b;

Z_b - период накопления теплоты в аккумуляционном слое (длительность зарядки), ч;

Т_ь - период циклического выделения теплоты, который определяется отрезком времени между двумя последовательно повторяющимися включениями нагревательного кабеля к электрической сети, ч;

Q^req_htb - определяют по формуле (4.5);

F_i- площадь i-й ограждающей строительной конструкции, которую определяют по внутренним размерам помещения, м²; B_t - коэффициент теплопоглощения поверхности i-й ограждающей строительной конструкции, который определяют по формуле, приведенной в СНиП II-3.

Примечание. При расчетах по формуле (4.8) нумерацию слоев ограждающей строительной конструкции следует принимать в направлении от внутренней к внешней поверхности этой конструкции.

4.7 Для определения коэффициентов теплоусвоения поверхности отдельных слоев ограждающей строительной конструкции следует предварительно вычислить тепловую инерцию D каждого слоя по формуле, приведенной в СНиП II-3,

D = R₁s₁+R₂s₂+...+R_ns_n, (4.9)

где s₁, s₂, ..., s_i, ..., s_n - коэффициенты теплоусвоения материала отдельных слоев, Вт/(м² ∙ ⁰С), которые принимают по приложению 3* к СНиП II-3;

R₁, R₂,..., R_i,..., R_n - термические сопротивления отдельных слоев ограждающей строительной конструкций, (м² ∙ ⁰С)/Вт, вычисляемые по формуле

R_i=δ_i/ λ_i, (4.10)

где δ_i - толщина i-го слоя, м;

λ_i - коэффициент теплопроводности материала /-го слоя, Вт/( м² ∙ ⁰С), который принимают по приложению 3* к СНиП II-3.

Примечание. В зданиях и сооружениях, где используются ЭКСО ТА, внутренние перегородки помещений рекомендуется выполнять из кирпича или другого материала с большим коэффициентом теплоусвоения.

Коэффициент

неравномерности М

Толщина аккумуляционного слоя пола m_b, м

Рисунок 4.1. Зависимость коэффициента неравномерности М от толщины

аккумуляционного слоя пола m_bдля разных коэффициентов цикличности k_b

4.8 Коэффициенты теплоусвоения внутренней поверхности ограждающей строительной конструкции Y_ini, Вт/( м² ∙ ⁰С), следует определять пошагово.

4.8.1 Если первый (внутренний) слой ограждающей строительной конструкции имеет тепловую инерцию D >1, то

Y_ini=s₁ (4.11)

4.8.2 Если D₁+D₂+...+D_n_-1 <1 , но D₁+D₂+...+D_n >1 , то коэффициент Y_ini следует определять последовательно с расчетами коэффициентов теплоусвоения внутренней поверхности слоев ограждающей строительной конструкции, начиная с (n-1)-го слоя до первого, следующими шагами:

- для (n-l)-ro слоя - по формуле

Y_n-1 = (R_n-1 ∙s²_n-1+ s_n) / (1+ R_n-1 ∙s_n); (4.12)

- для i-го слоя (i = n -2, n -3, ..., 1) - по формуле

Y_i = (R_i ∙s²_i+ Y_i+1) / (1+ R_i ∙ Y_i+1); (4.13)

Коэффициент Y_ini принимают равным коэффициенту теплоусвоения поверхности i-го слоя Y_i.

4.8.3 Если для ограждающей строительной конструкции, которая состоит из n слоев, D₁+D₂+...+D_n_-1 <1, то коэффициент Y_ini следует определять последовательно с расчетом коэффициентов Y_n, Y_n_-1 ,..., Y_i:

- для n -го слоя - по формуле

Y_n=( R_n ∙s²_n+α_se) / (1+ R_n ∙ α_se) (4.14)

- для i-го слоя (i = n-2, n -3,..., 1) - по формуле (4.13).
В соотношениях (4.11) - (4.14) обозначается:

D₁,D₂,..., D_n - тепловая инерция соответственно 1-го, 2-го,..., n-го слоев строительной конструкции, которую определяют по формуле (4.9);

R_i,..., R_n_-1 ,R_n, - термические сопротивления, (м² ∙ ⁰С)/Вт, соответственно i-го,..., (n-1)-го и n -го слоев строительной конструкции, которые определяют по формуле (4.10);

s₁, ..., s_i, ..., s_n, s_n_-1 - коэффициент теплоусвоения материалов i-го,..., (n -1)-го и n -го слоев строительной конструкции, Вт/( м² ∙ ⁰С), которые определяют по приложению 3* к СНиП II-3;

Y_n₊₁ - коэффициент теплоусвоения внутренней поверхности (i+1)-го слоя строительной конструкции, Вт/( м² ∙ ⁰С);

α_se - коэффициент теплоотдачи внешней поверхности строительной конструкции, Вт/( м² ∙ ⁰С), по таблице 6* СНиП II-3.

Примечание. Коэффициент теплоусвоения воздушного слоя принимают равным нулю (s = 0). Слои ограждающей строительной конструкции, размещенные между воздушным слоем, который вентилируется внешним воздухом, и внешней поверхностью ограждающей строительной конструкции, как правило, не учитывают.

4.8.4 Для внутренних ограждающих строительных конструкций значения Y_ini определяют так, как и для внешних, но принимают, что в середине ограждающей конструкции s = 0; для несимметричных ограждающих конструкций их средину следует определять на половине величины ∑D всей ограждающей конструкции.

4.9 Если A^req_ht ≤A_ht , то помещение с ЭКСО ТА, в котором аккумуляционный слой пола имеет толщину m_bи тепловую мощность Q^req_htb, отвечает 2.3 и 2.4.

4.10 Если A^req_ht > A_ht, то следует изменить одно или несколько принятых технических решений, а именно:

- повысить мощность нагревательных кабельных секций, которые укладывают в аккумулирующий слой пола (до 150 Вт/м );

- увеличить толщину аккумуляционного слоя пола;

- повысить тепловую мощность догревателей.

4.11 При необходимости применения догревателей в помещении с ЭКСО ТА, как правило, принимают одно из следующих технических решений:

- устанавливают электрические конвекторы;

- устраивают отдельную нагревательную секцию с повышенным удельным потоком теплоты (до 200 Вт/м² ) в зоне наибольшего охлаждения помещения; на участках зоны наибольшего охлаждения не следует размещать нагревательные кабели аккумуляционного слоя;

- устраивают в помещении "теплый пол" (как дополнительный к ЭКСО ТА).

4.12 Жилые, детские и спальные помещения следует оборудовать догревателями даже в тех случаях, когда по расчетам они не нужны (см. 1.4).

4.13 Электрические параметры ЭКСО ТА определяют следующим образом.

4.13.1 Расчетную электрическую мощность, Вт, кабельных секций, которые укладываются в аккумуляционный слой ЭКСО ТА, определяют по формуле

P^req_htb=24∙ Q^req_htb / z_b, (4.15)

где 24 - период отдачи теплоты на отопление помещения, ч;

z_b - период накопления теплоты в аккумуляционном слое (потребление электроэнергии), ч.

4.13.2 Расчетную электрическую мощность, Вт, догревателей определяют по формуле

P^req_htc=24∙ Q^req_htc / z_b_, (4.16)

где z_c - период работы догревателей, ч.

4.14 Шаг укладки секций следует определять аналогично формуле (3.4).

5 ВЫБОР НАГРЕВАТЕЛЬНЫХ КАБЕЛЕЙ ДЛЯ ПОМЕЩЕНИЙ С ЭКСО

5.1 Для ЭКСО, как правило, следует использовать нагревательные секции, изготовленные предприятием-изготовителем.

5.2 В помещениях с постоянным пребыванием людей в жилых и административных зданиях, а также в помещениях больниц, школ, садов, яслей-садов (комбинатов), домов для престарелых и инвалидов и т.п., где используют ЭКСО, следует применять экранированные нагревательные кабели.

5.3 Для помещений с возможным повышением влажности или повреждением пола (санузлов, кухонь, душевых, животноводческих помещений и т.п.) следует использовать экранированные нагревательные кабели.

5.4 Для укладки нагревательного кабеля в бетонную или цементную стяжку полов следует использовать кабель с удельной мощностью не более 20 Вт/м.

5.5 В тонких полах с цементной стяжкой толщиной не больше 20 мм следует применять экранированные нагревательные кабели с удельной мощностью не больше 10 Вт/м.

5.6 В помещениях с обогреванием деревянных полов на лагах, где нагревательный кабель укладывают в границах воздушной прослойки, следует применять экранированные нагревательные кабели с удельной мощностью не больше 10 Вт/м.

5.7 В помещениях с временным пребыванием людей или животных допускается применение неэкранированных нагревательных кабелей с укладкой непосредственно на нагревательный кабель экранирующей сетки из стального провода с размерами ячеек не больше 50 х 50 мм и диаметром провода не меньше 3 мм, которую соединяют с системой выравнивания потенциалов (см. 11.19).

6 КОНСТРУКЦИИ ПОЛОВ С НАГРЕВАТЕЛЬНЫМИ КАБЕЛЯМИ

6.1 Для полов с нагревательными кабелями допускается применять любые типы лицевого покрытия.

6.2 Материалы для лицевого покрытия пола, кроме плитки из натурального камня, керами
ческой и т.п., должны быть согласованы с прозводителем на пригодность их применения для греющих полов. Материалы лицевого покрытия пола должны отвечать требованиям СНиП 2.03.13.

6.3 Шпаклевки, клеи и растворы, которые используют для полов, должны быть согласованы с предприятием-изготовителем на их пригодность для греющих полов с учетом стойкости материалов к тепловым изменениям в полу (должны выдерживать температуру не меньше 50 ⁰С).

6.4 Концентрации токсичных веществ, которые выделяются материалами лицевого покрытия пола, должны отвечать требованиям СНиП 2.03.13 и ГОСТ 12.1.005.

6.5 Во избежание непосредственного контакта нагревательного кабеля с теплоизолирующим материалом между ними, как правило, располагают огнестойкую прослойку, например, цементную стяжку толщиной 2-3 мм, гипсовую плиту толщиной 3-5 мм, металлическую сетку с размером ячеек 20 х 20 мм и диаметром стального провода не меньше 1 мм или коррозионно устойчивую алюминиевую фольгу толщиной 0,3-0,5 мм.

6.6 Для теплоизоляции пола с нагревательными кабелями, кроме указанной в 6.5, как правило, применяют специальные виды полимерных теплоизоляторов толщиной не меньше 20 мм.

6.7 Для холодного пола (например, при его расположении на грунте, над проездом, необогреваемым подвалом, балконной плитой и т.п.) применение теплоизоляционных материалов обязательно.

6.8 Во всех влажных помещениях с ЭКСО между теплоизоляцией и основой пола следует прокладывать гидроизолирующую прослойку согласно действующим строительным нормам и пра вилам.

6.9 При укладке нагревательного кабеля на существующий деревянный пол между ними следует расположить огнестойкую прослойку (см. 6.5).

6.10 Торцевую часть слоев пола с ЭКСО по периметру помещения следует теплоизолировать. Минимальная толщина теплоизоляции вдоль внешних стен - 30 мм, внутренних - 20 мм.

6.11 Следует соблюдать ограничительные коэффициенты теплопередачи многослойных конструкций пола:

- для слоев над теплоизоляцией (включая текстильные покрытия пола толщиной не меньше 8мм) k^r₀≤2,65Вт/( м² ∙ ⁰С);

- для слоев под бесшовным полом (включая бетонное перекрытие) k^r₀≤0,8 Вт/( м² ∙⁰С).

6.12 Следует соблюдать соотношения между термическими сопротивлениями слоев пола над R₀и под R_u теплоизолирующими слоями, а именно:

- для междуэтажного перекрытия над отапливаемым помещением R_u ≥ 4,0R₀;

- для пола над неотапливаемым помещением, а также для пола, граничащего с плитами фундаментов, которые лежат непосредственно на грунте, R_u ≥ 6,0 R_0.

- для пола, граничащего с внешним воздухом (например, над проездом), R_u ≥ 6,5 R₀.

6.13 Несущие перекрытия греющих полов, граничащих с внешним воздухом, следует выполнять с термическим сопротивлением не меньше чем 3,0 (м² ∙ ⁰С)/Вт.

6.14 Верхняя граница теплоизолирующего слоя, прилегающего к аккумулирующему, должна удовлетворять требованиям термостойкости (выдерживать температуру) 85 ⁰С внутри стяжки, 90 ⁰С - ниже стяжки.

7 УКЛАДКА НАГРЕВАТЕЛЬНОГО КАБЕЛЯ В СТРОИТЕЛЬНЫЕ КОНСТРУКЦИИ

7.1 До укладки нагревательной секции в ограждающие конструкции помещений следует проверить соответствие ее параметров, указанных в сопроводительной документации предприятия-изготовителя, и проектной документации.

Изменение длины нагревательного кабеля в секции, которая поставляется предприятием-изготовителем, запрещается.

7.2 Укладку нагревательных кабелей в ограждающие строительные конструкции рекомендуется выполнять в виде "змейки" с соблюдением параллельности линий укладки.

7.3 Шаг укладки нагревательного кабеля определяется на стадии проектирования в зависимости от площади укладки и длины секции. Шаг укладки кабеля рекомендуется выполнять равномерно.

7.4 Нагревательную секцию следует укладывать в одном помещении в однородном по теплопроводности материале.

Количество нагревательных секций, которые укладываются в одном помещении, должно быть как можно меньше из возможных вариантов проектных решений.

Допускается укладка нагревательной секции в двух смежных помещениях, если функции ЭКСО подтверждаются проектными расчетами.

Переходы нагревательного кабеля под общей стеной помещений следует выполнять в защитной скорлупе из негорючего материала (например, из трубы), плотно и равномерно заполненной материалом для замоноличивания остального кабеля (например, цементно-песчаным раствором).

7.5 Нагревательный кабель следует надежно закреплять, например, монтажной лентой, которую укладывают перпендикулярно к нагревательному кабелю на концах петель "змейки" и в середине линий укладки кабеля таким образом, чтобы предотвратить изменение положения кабеля в процессе монтажа и эксплуатации.

7.6 Для предотвращения продольного перемещения нагревательного кабеля вследствие нагревания в процессе эксплуатации следует укладывать его в одном направлении на длину не больше 6 м.

7.7 Для установки мебели или оборудования без ножек расстояние от нагревательного кабеля до внутренней поверхности стен, смежных с ограждающей конструкцией, в которую укладывают кабель, должно быть не меньше 400 мм.

Не рекомендуется укладка нагревательных кабелей в местах стен, которые закрывают коврами или заставляют мебелью или оборудованием.

7.8Пересечение нагревательным кабелем температурных швов не допускается.

7.9 Расстояние от нагревательного кабеля до металлических конструкций и электропроводок общего назначения должно быть не меньше 50 мм, к деревянным элементам - 30 мм, от розеток и выключателей на стене - 200 мм.

7.10 Нагревательные кабели не должны пересекаться с другими кабелями (проводами). Допус кается пересечение нагревательного кабеля, уложенного в пол, с силовым кабелем (проводом), если последний расположен ниже нагревательного кабеля в трубе и надежно защищен от действия высокой температуры, например, теплоизоляцией, или имеет соответствующее теплостойкое выполнение.

7.11 Под деревянным полом на лагах следует размещать нагревательный кабель в воздушной прослойке над теплоизоляцией. Кабель следует закреплять к металлической сетке (рабица или арматурная), растянутой между лагами. Кабель не должен касаться теплоизоляции и пола. Шаг укладки кабеля - не больше 300 мм.

Сетку следует устанавливать, обеспечивая расстояние между кабелем и нижней поверхностью пола не менее 30 мм.

Переход кабеля через лагу и внутренние стены следует выполнять через отверстие (или пропил) с изолированной поверхностью негорючим материалом (например, алюминиевой клейкой лентой). Переходы кабеля в лагах не должны понижать их несущую способность.

7.12 До покрытия нагревательного кабеля строительными материалами и конструкциями следует путем измерений проверить целостность металлической оболочки или экрана (если они есть), а также определить величину сопротивления нагревательных жил кабеля и его изоляции.

Величина сопротивления нагревательных жил кабеля не должна отличаться от значения, определенного предприятием-изготовителем больше 5 % в сторону уменьшения и на 10 % в сторону увеличения.

Сопротивление изоляции нагревательного кабеля следует измерять согласно ПУЭ мегаом-метром напряжением 2500 В, а его значение должно быть не меньше 0,5 МОм.

7.13 Измерения, указанные в 7.12, следует выполнять также после покрытия нагревательного кабеля строительными материалами и конструкциями, но не раньше срока полного затвердения строительных материалов, которые используют при покрытии. Этот срок должен указываться в проектной документации.

7.14 Подключение к электрической сети нагревательной секции, свернутой в бухту, не допускается даже на короткий срок.

7.15 Заливку нагревательного кабеля строительным раствором рекомедуется осуществлять вдоль кабеля, не допуская образования пустот. Раствор не должен иметь щебня или других добавок с острыми краями.

До заливки рекомендуется дополнительно зафиксировать нагревательный кабель этим же раствором между местами его закрепления.

7.16 Во время укладки нагревательного кабеля должны быть приняты меры по предотвращению попадания на используемую поверхность влаги, грязи и строительного мусора. Для этого в помещении, которое имеет внешние стены, как правило, должна быть выполнена гидроизоляция, завершены штукатурные и облицовочные работы, установлены окна и двери, проложены сети электропитания нагревательных секций к ответвительной коробке и т.п.

Непосредственно перед началом работы по укладке кабеля поверхность, на которую он укладывается, должна быть очищена от грязи, строительного мусора, а при наличии выступов, выемок, уклонов должна быть выравнена.

7.17 Запрещается подвергать нагревательные кабели механическим нагрузкам, которые могут привести к их повреждению.

7.18 Включение в электрическую сеть уложенного в строительные материалы нагревательного кабеля до полного затвердения этих материалов не допускается даже на короткий срок.

7.19 Не рекомендуется укладка нагревательного кабеля при температуре воздуха ниже минус 5°С.

7.20 Датчик температуры пола и его соединительный провод следует располагать в защитной негорючей гибкой оболочке, например, в гофрированной трубке, с обеспечением возможности его замены.

Соединительный провод в защитной оболочке следует прокладывать параллельно и равноудаленно от линий укладки нагревательного кабеля в месте открытой петли, не пересекая с нагревательным кабелем.

Конец защитной оболочки с помещенным внутри датчиком должен быть плотно закрытым, а другой конец (открытый) подведен к месту установки терморегулятора или к ответвительной коробке.

Диаметр защитной оболочки и ее изгибы при укладке должны обеспечить свободное передвижение датчика.

7.21 Место расположения конца защитной оболочки с датчиком температуры должно быть указано в проектной документации и соответствовать рекомендациям предприятия-изготовителя ЭКСО.

Оно должно быть в середине площади греющего пола, но не ближе 500 мм к его краю.

7.22 Датчики температуры пола при толщине стяжки более 50 мм следует размещать как можно ближе к лицевой поверхности пола.

8 АВТОМАТИЧЕСКОЕ УПРАВЛЕНИЕ ЭКСО

8.1 ЭКСО следует выполнять с автоматическим терморегулированием.

8.2 Режимы работы ЭКСО следует обеспечивать действием автоматических терморегуляторов с датчиками температуры воздуха в помещении и (или) датчиками температуры строительных конструкций, в которые укладывают нагревательные секции.

Если мощность ЭКСО превышает допустимую коммутационную мощность терморегулятора, то для обеспечения коммутации цепей питания должен быть установлен промежуточный аппарат, который автоматически управляется терморегулятором.

Допускается в данном случае использовать несколько секций с соответствующим количеством терморегуляторов.

8.3 Автоматическое управление работой ЭКСО ТА следует осуществлять с использованием программированного терморегулятора с датчиком температуры внешнего воздуха и комплектом терморегуляторов с датчиками температуры пола. Количество таких терморегуляторов определяется проектом.

8.4 Устройства автоматического управления работой ЭКСО должны располагаться в местах, удобных для эксплуатации, и не загораживаться мебелью, оборудованием и т.п.

8.5 Окружающая среда в местах расположения устройств автоматического управления ЭКСО должна отвечать требованиям и рекомендациям предприятия-изготовителя.

При невозможности расположить терморегуляторы в отапливаемом помещении допускается их установка в другом помещении с выносным датчиком.

8.6 В общественных зданиях с ЭКСО следует применять терморегуляторы с защитной от несанкционированного доступа к ним.

8.7 Для ЭКСО в деревянных полах с воздушным слоем, в бетонных полах с толстым деревянным покрытием, в тонких полах, полах с линолеумом и ковролином рекомендуется использовать терморегуляторы с комбинацией датчиков температуры воздуха и пола.

8.8 Каждой секции обогрева пола должен отвечать свой терморегулятор с датчиком тем пературы пола. Вспомогательные помещения с одинаковым тепловым режимом допускается объединять в одну регулируемую группу, которой отвечает общий терморегулятор с датчиком температуры пола в одном из помещений.

8.9 В зоне наибольшего охлаждения помещения с ЭКСО ТА следует предусматривать отдельный регулятор с датчиком температуры пола. Последний следует располагать в стяжке пола на расстоянии не меньше 400 мм от внешней стены.

8.10 Автоматическое управление догревателями ЭКСО ТА следует выполнять терморегуляторами с датчиками температуры внутреннего воздуха помещения.

8.11 ЭКСО ТП следует регулировать терморегулятором с датчиком температуры пола.

9 ЭЛЕКТРОПИТАНИЕ ЭКСО

9.1 Электропитание ЭКСО, как правило, осуществляют от электрической сети общего назначения.

Присоединение ЭКСО к питательной электросети не должно вызывать снижение и асимметрию напряжения на зажимах электроприемников, которые не допускаются по ГОСТ 13109.

9.2 ЭКСО по обеспечению надежности электроснабжения следует относить ко II или III категориям в соответствии с классификацией ПУЭ. К III категории, как правило, относят ЭКСО, которые применяют для комфортного обогрева. Допускается относить ЭКСО к I категории по надежности электроснабжения, если она является единственным источником отопления и прекращение электроснабжения может привести к значительным убыткам.

9.3 Электрическую нагрузку ЭКСО следует по возможности равномернее распределять по фазам питательной электрической сети с учетом неравномерности нагрузки фаз этой сети, вызванной другими электроприемниками.

9.4 Линии электропитания нагревательных секций, в том числе отпайки от электросети, как правило, должны быть радиальными.

9.5 Защита электрических цепей ЭКСО от сверхтоков (коротких замыканий, перегрузок) должна отвечать требованиям ГОСТ 30331.5, ГОСТ 30331.9 и ПУЭ.

9.6 Не следует использовать в цепи электропитания нагревательной секции разъемные контакты, в том числе штепсельные розетки.

9.7 Для электропитания нагревательных секций рекомендуется использовать шкафы питания с коммутационной аппаратурой и устройствами защиты, которые предназначены только для ЭКСО. В шкафу питания допускается также устанавливать аппараты автоматического управления ЭКСО.

9.8 Присоединение нагревательной секции к шкафам питания следует выполнять путем прокладки питательного кабеля (провода) с рабочей температурой не меньше 70 ⁰С.

9.9 Устройство электропроводок, в состав которых входят питательные кабели (провода) нагревательных секций, должно отвечать требованиям раздела 2 ПУЭ, а также дополнениям и уточнениям, определенным этими Нормами.

9.10 Если для питания ЭКСО используются провода без защитных оболочек, прокладку питательных проводов следует выполнять в трубах или коробах.

9.11 Не рекомендуется присоединение питательных кабелей (проводов) к нагревательным секциям без размещения близ места присоединения ответвительной коробки. При этом не следует допускать непосредственный ввод нагревательного кабеля в ответвительную коробку.

Если одну ответвительную коробку используют для питания нескольких нагревательных секций, питательные кабели (провода) в коробке должны иметь маркировку, которая позволяет легко определять их принадлежность к определенным нагревательным секциям.

9.12 Длина концов питательных кабелей (проводов), которые укладывают вместе с нагревательными секциями в строительные конструкции помещений, должна быть по возможности меньше.

10 УЧЕТ ЭЛЕКТРОПОТРЕБЛЕНИЯ

10.1 Учет электропотребления ЭКСО следует осуществлять с соблюдением требований ПУЭ и действующих "Правил пользования электрической энергией".

10.2 Если при использовании ЭКСО ТА накопление тепловой энергии осуществляется в часы действия льготных тарифов, то на абонентских вводах следует устанавливать многотарифные приборы учета электроэнергии.

11 ЭЛЕКТРОБЕЗОПАСНОСТЬ

11.1 Электрооборудование ЭКСО должно отвечать требованиям ГОСТ 12.1.013 и ГОСТ 12.2.007.0.

11.2 В частях пола помещения с нагревательным кабелем не следует встраивать проникающие элементы. Если нагревательный кабель уложен в потолок, то проникающие элементы следует располагать в специально отведенных для крепления местах.

Нагревательные секции не следует укладывать в местах крепления ванн, раковин, унитазов и другого оборудования, которое монтируется в пол.

11.3 Нагревательный кабель, как правило, не укладывают в ограждающие строительные конструкции дна и стен ванн плавательных бассейнов.

11.4 Проектирование и монтаж ЭКСО должны обеспечивать защиту от поражения электрическим током согласно требованиям ГОСТ 30331.3 применительно к защите от прямого и косвенного касания, а также дополнениям и уточнениям, определенным этими Нормами.

11.5 Для защиты от прямого касания, как правило, используется изоляция токопроводящих частей.

Применять барьеры как защиту от прямого касания не допускается.

11.6 Для защиты от косвенного касания следует использовать автоматическое выключение питания, оборудование класса II или с равноценной изоляцией, электрическое разделение цепей (защитное разделение).

Использовать для защиты от косвенного касания изолирующие зоны (площадки), а также местное выравнивание потенциалов не допускается.

11.7 Защиту от косвенного касания путем автоматического выключения питания следует применять при условии, если нагревательные кабели имеют металлический экран (оболочку).

11.8 Оборудование класса II или с равноценной изоляцией для защиты от косвенного касания может быть использовано при условии, что все элементы ЭКСО отвечают требованиям к электрооборудованию с двойной или усиленной изоляцией, что указано в сопроводительной документации изготовителя.

11.9 Электрическое разделение цепей как средство защиты от косвенного касания может быть использовано при условии выполнения таких требований:

- все элементы отделенной части схемы электропитания отвечают требованиям 413.5 ГОСТ 30331.3;

- к вторичной обмотке раздельного трансформатора подключена лишь одна нагревательная секция;

- помещение, которое обогревается по классификации ПУЭ, является сухим.

11.10 Для защиты от прямого и косвенного касания может быть использована защита с помощью систем безопасного сверхнизкого напряжения (БСНН) или ЗСНН с заземлением провода системы БСНН (ЗСНН), которые отвечают требованиям ГОСТ 30331.3.

При этом отказ от изоляции допускается, если выполняются такие условия:

- применяется система БСНН с номинальным напряжением, которое не превышает 25 В переменного тока или 60 В постоянного (выпрямленного) тока;

- нагревательный кабель уложен в негорючий слой строительной конструкции;

- помещение, которое обогревается по классификации ПУЭ, является сухим.

11.11 Если для защиты от косвенного касания используют автоматическое выключение питания, металлические экраны (оболочки) нагревательных и питательных кабелей (проводов), металлические трубы и короба, в которых прокладывают питательные кабели (провода), металлические корпуса шкафов питания и другие открытые ведущие части должны быть заземлены в соответствии с типом системы заземления электрической сети, питающей ЭКСО.

11.12 Если для защиты от косвенного касания используется автоматическое выключение питания, а питательная электрическая сеть имеет систему заземления типа TN-C по ГОСТ 30331.2, в шкафу питания следует выполнить разделение проводника, который объединяет функции нулевого рабочего и защитного проводников (PEN-проводник) на нулевой рабочий (N) и защитный (РЕ) проводники. В месте разделения необходимо предусмотреть отдельные шины (зажимы) N и РЕ-проводников. При этом PEN-проводник следует присоединить к шине (зажиму) РЕ-проводника. Соединение N-проводника и РЕ-проводника по месту разделения не допускается.

11.13 В качестве защитных проводников, которые применяют для заземления металлических оболочек нагревательных кабелей, могут быть использованы отдельные жилы или алюминиевые оболочки кабелей (проводов), питающих нагревательные секции, или металлические трубы или короба для прокладки питательных кабелей (проводов).

Использование в качестве защитных проводников для заземления экранов (оболочек) нагревательных кабелей отдельных специально проложенных проводников, а также посторонних токо-проводящих частей (металлических строительных конструкций помещения, труб водопровода) не рекомендуется.

Использование в качестве защитных проводников несущих тросов электропроводки, металлических оболочек изоляционных трубок, металлорукавов, брони и свинцовых оболочек кабелей и проводов, а также труб (кроме труб водопровода и тех, которые служат для прокладки питательных кабелей или проводов) не допускается.

11.14 Защитные проводники и проводники для дополнительного выравнивания потенциалов (см. 11.19) должны быть обозначены желто-зелеными полосами одинаковой ширины.

11.15 Если защитные и фазные проводники, которые питают нагревательные секции, изго
товлены из одинаковых материалов, площадь поперечного сечения защитных проводников должна быть не меньшей:

- площади сечения фазных проводников питательных кабелей (проводов), если эта площадь не превышает 16 мм² ;

- 16 мм² , если площадь сечения фазных проводников питательных кабелей (проводов) больше 16 мм², но не превышает 35 мм²;

- половины площади сечения фазных проводников питательных кабелей (проводов), если эта площадь превышает 35 мм .

Если материалы защитных и фазных проводников разные, то электрическая проводимость защитных проводников должна быть такой же, как и при условии их изготовления из одинаковых материалов. При этом площадь сечения защитных проводников, которые не входят в состав питательных кабелей (проводов), должна быть не менее 2,5 мм, если защитные проводники имеют механическую защиту, и 4 мм² - если такая защита отсутствует.

11.16 Контактные соединения защитных проводников следует выполнять с соблюдением требований ГОСТ 10434 к контактным соединениям класса II.

Соединения металлических экранов (оболочек) нагревательных кабелей с защитными проводниками следует выполнять на каждом конце нагревательного кабеля. Обеспечения доступа для проверки таких соединений не требуется.

11.17 Если для защиты от косвенного касания используют автоматическое отключение питания, то для его обеспечения следует применять устройства защитного отключения, которые управляются дифференциальным током (далее - УЗО).

Устройства защиты от сверхтока (автоматические выключатели, предохранители) допускается применять для обеспечения автоматического отключения питания при таких условиях:

- при повреждении изоляции в начале нагревательной секции (месте присоединения нагревательного кабеля к фазному проводнику питательного кабеля или провода) обеспечивается время выключения, указанное в табл. 41А ГОСТ 30331.3;

- нагревательная секция уложена в пол, лицевое покрытие которого является изолирующим;

- металлический экран (оболочка) нагревательного кабеля имеет внешнее изоляционное покрытие;

- помещение, в котором уложены нагревательные кабели по классификации ПУЭ, является сухим.

11.18 Номинальный отключающий дифференциальный ток УЗО не должен превышать значение 30 мА, если ЭКСО используют для отопления помещений, которые по классификации ПУЭ не являются сухими (ванны, душевые, раздевалки бань, обходные дорожки и раздевалки плавательных бассейнов и т.п.), пожароопасных зон, помещений детских и лечебных учреждений, а также животноводческих ферм.

Применение УЗО с номинальным отключающим дифференциальным током, значение которого превышает 300 мА, не допускается.

11.19 Если ЭКСО применяют в помещениях, где в соответствии с действующими нормативными документами выполняется дополнительное выравнивание электрических потенциалов, например, в ванных и душевых помещениях, а для защиты от косвенного касания используют оборудование класса II или с равноценной изоляцией, нагревательный кабель должен быть покрыт металлической сеткой с размерами ячейки не больше 50 х 50 мм и диаметром провода не меньше 3 мм, которую соединяют с системой дополнительного выравнивания потенциалов.

11.20 Если ЭКСО применяют в животноводческих фермах, а для защиты от косвенного касания используют оборудование класса II или с равноценной изоляцией, нагревательный кабель должен быть покрыт металлической сеткой с размерами ячейки не больше 50 х 50 мм и диаметром провода не меньше 3 мм, которую соединяют с защитным проводником электроустановки.

Если нагревательные кабели уложены в потолок, а для защиты от косвенного касания используют оборудование класса II или с равноценной изоляцией, все элементы конструкции под несущим перекрытием должны быть выполнены из токонепроводящих материалов, за исключением элементов для крепления. Расстояние между нагревательным кабелем и токопроводящим элементом для крепления должно быть не меньше 30 мм.

12 ЭНЕРГОСБЕРЕЖЕНИЕ

12.1 Исполнение ЭКСО должно отвечать требованиям ДСТУ 2339.

12.2 ЭКСО следует проектировать комплексно с архитектурно-планировочными энергосберегающими решениями и теплозащитой внешних ограждений зданий и сооружений.

12.3 ЭКСО ТА общественных и производственных помещений с фиксированной продолжительностью рабочего дня следует проектировать с автоматическими устройствами снижения потока теплоты в нерабочие часы.

13 ПОЖАРНАЯ БЕЗОПАСНОСТЬ

13.1 Пожарную безопасность ЭКСО следует обеспечивать выполнением требований ДБН В.1.1-7, НАПБ А.01.001, ПУЭ и этих Норм.

13.2 Как правило, используют нагревательные секции с номинальным током, значение которого не превышает 16 А. Применение нагревательных секций с номинальным током, значение которого превышает 30 А, не допускается.

13.3 При укладке нагревательного кабеля следует избегать его непосредственного контакта с легковоспламеняющимися и горючими материалами.

13.4 В пожароопасных зонах следует обеспечить условия для того, чтобы температура нагретой поверхности строительных конструкций, в которые укладывают нагревательные кабели, была ниже не менее чем на 20 % от температуры вспышки горючих веществ, находящихся в этой зоне.

ПРИЛОЖЕНИЕ Б

(обязательное)

Термины, их определение, условные обозначения

Таблица Б.1 - Термины и их определение

Термины	Обозначения	Характеристика	Единица измерения
1 Общие понятия
1.1 Общая площадь пола	f_l	Площадь пола, ограниченная внутренней поверхностью ограждающих конструкций помещения (согласно ДБН В.2.2-9)	м²
1.2 Полезная площадь пола	^Ff	Площадь пола основных помещений (согласно СНіП 2.08.01)	м²
1.3 Площадь греющего пола	F_hl	Площадь пола, на которую укладывают нагревательный кабель	м²
1.4 Зона наибольшего охлаждения помещения	F_h	Полоса пола вдоль внешних ограждающих конструкций помещения шириной не больше 1 м	м²
1.5 Расчетный период ЭКСО ТА	d	Время, на которое рассчитано аккумуляционное отопление помещения нагретым полом	ч
1.6 Рабочая зона помещения	-	Пространство над уровнем пола высотой 2 м при выполнении работы стоя или 1,5 м при выполнении работы сидя	-
1.7 Место постоянного пребывания людей	-	Место, где люди находятся больше чем 2 ч беспрерывно	-
1.8 Место временного пребывания людей	-	Место, где люди находятся меньше чем 2 ч в смену или меньше чем 50 % рабочего времени	-
1.9 Основная система отопления	-	Система отопления помещения, содержащая установку для постоянного обеспечения теплотой помещения в отопительный период	-

Продолжение таблицы Б.1

Термины	Обозначения	Характеристика	Единица измерения
1.10 Дополнительная система отопления	-	Система отопления помещения, содержащая установку для периодического обеспечения теплотой помещения и создания в нем вместе с основной системой отопления комфортных условий для людей, а в сельскохозяйственных зданиях и сооружениях - для животных и др.	-
1.11 Система распределенного электрообогрева	-	Совокупность функционально связанных между собой электронагревательных секций различного типа, электроустановочных изделий общего назначения, кабельных линий и электропроводок для внешних соединений электронагревательных элементов со шкафом управления или блоком питания, а также механических крепежных и защитных элементов	-
1 .12 Аккумуляционный слой	-	Слой однородного материала, предназначенный для накопления и последующей отдачи теплоты воздуху помещения	-
1.13 Лицевой слой (или покрытие)	-	Верхний слой пола, непосредственно подвергающийся эксплуатационным воздействиям	-
1.14 Прослойка	-	Промежуточный слой пола, связывающий покрытие с нижележащим слоем пола	-
1.15 Гидроизолирующий слой	-	Слой, препятствующий прониканию через пол сточных и грунтовых вод	-
1.16 Стяжка (основание под покрытие)	-	Слой пола для выравнивания поверхности нижележащего слоя	-
1.17 Подстилающий слой	-	Слой пола, распределяющий нагрузки на основание	-

Продолжение таблицы Б.1

Термины	Обозначения	Характеристика	Единица измерения
2 Электротехнические понятия
2.1 Кабельная электронагревательная секция	-	Электронагревательная секция, в которой в качестве распределенного нагревательного элемента используют одно- или многожильный нагревательный кабель	-
2.2 Нагревательный кабель	-	Кабельное изделие, предназначенное для преобразования электрической энергии в тепловую с целью отопления	-
2.3 Номинальная удельная мощность электронагревательной секции	P_n	Мощность для определения в расчетах удельного линейного или поверхностного тепловыделения	Вт/м Вт/м²
2.4 Нормированная тепловая мощность электронагревательной секции	-	Мощность, которая выделяется электронагревательной секцией в заданных температурных условиях	Вт
2.5 Установленная мощность электронагревательной секции	-	Максимальная мощность, которая выделяется электронагревательной секцией в заданном диапазоне условий эксплуатации	Вт
2.6 Рабочее напряжение электронагревательной секции	-	Номинальное эффективное напряжение, при котором предусмотрена эксплуатация электронагревательной секции	В
2.7 Рабочая температура электронагревательной секции	-	Максимально допустимая температура электронагревательной секции под рабочим напряжением, которая действует на изоляцию электронагревательных элементов	⁰С
2.8 Максимальная температура электронагревательной секции	-	Температура, установленная для электронагревательной секции и обусловленная свойствами материалов, из которых она изготовлена	⁰С

Продолжение таблицы Б.1

Термины	Обозначения	Характеристика	Единица измерения
2.9 Номинальное рабочее сопротивление жилы	-	Сопротивление постоянному току жилы нагревательного кабеля длиной 1 м в холодном состоянии (при температуре 20 °С)	Ом
2.10 Питающий кабель (провод)	-	Кабель (провод), соединяющий нагревательную секцию с электрической сетью питания	-
2.11 Соединительная муфта	-	Элемент нагревательной секции, который электрически и механически соединяет нагревательный кабель с питающим кабелем (проводом) или нагревательные кабели между собой и обеспечивает герметизацию и механическую защиту места соединения	-
2.12 Концевая муфта	-	Элемент нагревательной секции, который электрически и механически соединяет разнородные жилы нагревательного кабеля и обеспечивает герметизацию и механическую защиту места соединения	-
2.13 Терморегулятор	-	Термочувствительное управляющее устройство системы управления нагревательной секцией с цикличным действием, предназначенное для поддержания заданного потребителем теплового режима в помещении	Ом
2.14 Датчик температуры	-	Входная часть прибора управления нагревательной секцией, которая фиксирует температуру пола или воздуха в помещении и передает ее электрическим сигналом, соответствующим этой температуре, терморегулятору	⁰С

Продолжение таблицы Б.1

Термины	Обозначения	Характеристика	Единица измерения
2. 15 Шаг укладки нагревательного кабеля	-	Расстояние (в осях) между параллельными смежными частями нагревательного кабеля, который укладывают в виде "змеевика"	см
3 Теплотехнические понятия
3.1 Теплостойкость ограждающей конструкции	-	Свойство ограждающей конструкции изменять температуру внутренней поверхности под воздействием колебания температуры наружного воздуха или температуры в помещении	-
3.2 Тепловой режим помещения	-	Совокупность факторов и процессов, которые формируют тепловой внутренний микроклимат помещения в процессе эксплуатации	-
3.3 Поток теплоты	Q	Количество теплоты, проходящее сквозь конструкцию за единицу времени	Вт
3.4 Удельный поток теплоты	q	Количество теплоты, проходящее сквозь поверхность ограждающей конструкции, отнесенное к единице площади	Вт/м²
3.5 Расчетное тепловыделение нагревательной секции	Q^req_ht	Расчетная величина, которая определяет количество линейного или поверхностного тепловыделения нагревательной секции	Вт/м Вт/м²
3.6 Теплопроводность	-	Свойство материала конструкции переносить теплоту под действием разницы (градиента) температур на его поверхности	"
3.7 Коэффициент теплопроводности материала	λ	Величина, численно равная плотности потока теплоты, который проходит в изотермических условиях сквозь слой материала толщиной 1 м при разности температур в один градус Цельсия	Вт/( м² ∙ ⁰С)

Продолжение таблицы Б.1

Термины	Обозначения	Характеристика	Единица измерения
3.8 Термическое сопротивление слоев ограждающей конструкции	R	Обратная величина поверхностной плотности потока теплоты, который проходит сквозь слой материала ограждающей конструкции при разности температур на его поверхности в один градус Цельсия	(м² ∙ ⁰С)/Вт
3.9 Коэффициент теплоусвоения ограждающей конструкции	Y	Отношение величины амплитуды гармоничных колебаний плотности потока теплоты из-за неравномерности отдачи теплоты системой отопления к величине амплитуды колебаний температуры внутренней поверхности внешнего ограждения	Вт/( м² ∙ ⁰С)
3.10 Коэффициент теплоусвоения материала	s	Величина, отражающая свойство материала воспринимать теплоту при колебании температуры на его поверхности	Вт/( м² ∙ ⁰С)
3.11 Тепловая инерция ограждающей конструкции	D	Величина, численно равная сумме произведений термических сопротивлений отдельных слоев ограждающей конструкции на коэффициенты теплоусвоения материала этих слоев	-
3.12 Коэффициент теплоотдачи (теплообмена, тепловосприятия) ограждающей конструкции	α	Величина, численно равная тепловому потоку между поверхностью конструкции и окружающей средой	Вт/( м² ∙ ⁰С)
3.13 Приведенный коэффициент теплопередачи ограждающей конструкции	k^r	Средневзвешенный коэффициент теплопередачи теплотехнически неоднородной ограждающей конструкции	Вт/( м² ∙ ⁰С)

Продолжение таблицы Б.1

Термины	Обозначения	Характеристика	Единица измерения
3.14 Среднесуточная температура внутреннего воздуха помещения	t^v	Среднесуточная температура, которая определяется с учетом комфортных условий или технологических требований к производственным процессам	⁰С

Условные обозначения основных индексов

Ь - база, основа

с - приложение

d - час, сутки

h - теплота

ht - отопление, теплопотери помещения

i - целочисленное перечисление

max - максимальное значение

n - нормативное значение

г - сводное значение

req - требуемое значение

si - внутренняя среда

se - внешняя среда

v - среднесуточное значение

1, 2, 3 - порядковая нумерация символа

Δ - перепад, чрезмерность температуры

υ - вентиляция

ГОСТІ 2. 1.005-88	ССБТ.Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны.
ГОСТ 12.1.013-78	ССБТ. Строительство. Электробезопасность. Общие требования.
ГОСТ 12.2.007.0-75	ССБТ. Изделия злектротехнические. Общие требования безопасности.
ГОСТ 10434-82	Соединения контактные электрические. Классификация. Общие технические требования.
ГОСТ 13109-97	Электрическая энергия. Совместимость технических средств электро-магнитная. НормьІ качества электрической энергии в системах электроснабжения общего назначения.
ГОСТ 14254-96	Степени защиты, обеспечиваемые оболочками (Код ІР).
ГОСТ 3033 1.1-95	Электроустановки зданий. Основные положения.
ГОСТ 3033 1.2-95	Электроустановки зданий. Часть 3. Основные характеристики.
ГОСТ 3033 1.3-95	Электроустановки зданий. Часть 4. Требования по обеспечению безопасности. Защита от поражений злектрическим током.
ГОСТ 3033 1.5-95	Электроустановки зданий. Часть 4. Требования по обеспечению безопасности. Защита от сверхтоков.
ГОСТ 3033 1.9-95	Электроустановки зданий. Часть 4. Требования по обеспечению безопасности. Применение мер защиты от сверхтоков.
ДСТУ 2339-94	Енергозбереження. Основні положення.
ДБН А.2.2-3-97	Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва.
ДБН В.1.1-7-2002	Пожежна безпека об'єктів будівництва.
ДБН В.2.2-1-95	Будинки і споруди. Будівлі і споруди для тваринництва.
ДБН В.2.2-2-95	Будинки і споруди. Теплиці і парники.
ДБН В.2.2-3-96	Будинки і споруди. Будинки та споруди навчальних закладів.
ДБН В.2.2-4-96	Будинки і споруди. Будинки і споруди дитячих дошкільних закладів.
ДБН В.2.2-9-99	Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення.
ДБН В.2.2-10-2001	Будинки і споруди. Заклади охорони здоров'я.

ДБН 79-92	Житлові будинки для індивідуальних забудовників України.
СНиП 2.01.01-82	Строительная климатология и геофизика.
СНиП 2.03.13-88	Полы.
СНиП II-3-79**	Строительная теплотехника. Изд. 1986 г.
СНиП 2.04.05-91	Отопление, вентиляция и кондиционирование.
СНиП 2.08.01-89	Жилые здания.
СНиП 2.09.04-87	Административные и бытовые здания.
ДСН 3.3.6.042-99	Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.
ДСНІП 239-96	Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань.
ДНАОП 0.00-1.32-01	Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок.
НАПБА.01.001-95	Правила пожежної безпеки в Україні.
ПУЕ	Правила устройства злектроустановок. 6-е издание. Переработанное и дополненное. Изд. 1986г.

Складові розрахунків		Позначення	Числовое значення за вариантом, Вт		Розрахункова формула
Складові розрахунків		Позначення	1-й	2-й	Розрахункова формула
Тепловтрати, Вт	крізь стіни	Q_si	206,1	75,8	Відповідно СНіП 2.04.05
	крізь вікна	Q_F	243,2	243,2	Відповідно СНіП 2.04.05
	крізь стіни і вікна	-	449,3	319,0	-
	на вентиляцію	Q_υ	485,3	242,6	Відповідно СНіП 2.04.05
	крізь стіни, вікна і на вентиляцію	Q^v_ht	934,6	561,6	Q^v_ht = Q_si+ Q_F + Q_υ
Розрахунковий питомий потік теплоти, Вт/м²		q^req_h	77,8	46,8	за формулою (4.1)
Перевірка на вимогу неперевищення контрольных показників, Вт/м²		q_hn≥ q^req_h*	57<77,8	57>46,8	за формулою (4.3)

№	Матеріал прошарку	Розрахункові величини							Формула
№	Матеріал прошарку	δ, м	λ, Вт/(м²∙ ⁰С)	s, Вт/( м²∙ ⁰С)	R, Вт/( м²∙ ⁰С)	*D_i=R_i∙s_i*	∑*D_i=∑R_i∙s_i* (у порядку зростання )	Y, Вт/( м²∙ ⁰С)	Формула
1	Штукатурка	0,0015	0,76	11,09	0,02	0,22	0,22	10,46	Y₁=(R₁∙s²₁+s₂)/(1+R₁∙s₂)
2	Цегла (2,5 цеглини)	0,640	0,81	10,12	0,80	8,12	8,34
3	Повітряний шар	0,008	0,03	0	0,25	0	8,34
4	Пінополістирол (ППС)	0,064	0,04	0,82	1,59	1,30	9,64
5	Плитка керамічна	0,007	0,81	9,86	0,01	0,09	9,73
	Всього	0,734			2,67

№	Матеріал шару	Розрахункові величини							Формула
№	Матеріал шару	δ, м	λ, Вт/(м²∙ ⁰С)	s, Вт/( м²∙ ⁰С)	R, Вт/( м²∙ ⁰С)	*D_i=R_i∙s_i*	∑*D_i=∑R_i∙s_i* (у порядку зростання)	Y, Вт/( м²∙ ⁰С)	Формула
1	Штукатурка	0,02	0,76	11,20	0,03	0,33	0,33	13,48	Y₁=(R₁∙s²₁+ Y₂)/(1+R₁∙ Y₂)
2	Цегла (0,5 цеглини)	0,12	0,81	10,12	0,16	1,62	1,95	16,39	Y₁=(R₂∙s²₂+s_2а)/(1+R₂∙s_2а)
2а	Умовна середина міжповерхового перекриття	0		0		0
3	Штукатурка	0,02	0,76	11,10	0,03	0,33	2,28
	Всього				0,22

12 ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

13 ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

ДОДАТОК А

Нормативні посилання

ДОДАТОК Б

Терміни, їх визначення, умовні позначення

Терміни

ДОДАТОК В

Приклад вибору параметрів ЕКСО ПД

ДОДАТОК Г

Приклад вибору параметрів ЕКСО ТА

№	Матеріал шару	Расчетные величины
№	Матеріал шару	δ, м	λ, Вт/(м²∙ ⁰С)	s, Вт/( м²∙ ⁰С)	R, Вт/( м²∙ ⁰С)	*D_i=R_i∙s_i*	∑*D_i=∑R_i∙s_i* (у порядку зростання)
1	Лицьове покриття	0,002	0,33	7,52	0,006	0,045	0,045
2	Підоснова	0,004	0,05	0,92	0,085	0,078	0,123
3	Клеюча мастика	0,001	0,17	4,56	0,006	0,027	0,150
4	Акумуляційний шар	0,100	1,74	11,09	0,058	0,640	0,790
5	Стяжка (цементно-піщана)	0,030	0,93	11,09	0,032	0,350	1,140
6	ППС	0,030	0,04	0,82	0,730	0,600	1,740
7	Плита перекриття	0,140	1,74	16,77	0,080	1,350	3,080

№	Материал слоя	Розрахункові величини							Формула
№	Материал слоя	δ, м	λ, Вт/(м²∙ ⁰С)	s, Вт/( м²∙ ⁰С)	R, Вт/( м²∙ ⁰С)	*D_i=R_i∙s_i*	∑*D_i=∑R_i∙s_i* (у порядку зростання )	Y, Вт/( м²∙ ⁰С)	Формула
1	Лицьове покриття	0,002	0,330	7,52	0,006	0,045	0,045	5,34	Y₁=(R₁∙s²₁+ Y₂)/(1+R₁∙ Y₂)
2	Підоснова	0,004	0,047	0,92	0,085	0,078	0,123	5,17	Y₂=(R₂∙s²₂+ Y₃)/(1+R₂∙Y₃)
3	Клеюча мастика	0,001	0,170	4,56	0,006	0,027	0,150	8,76	Y₃=(R₃∙s²₃+ Y₄)/(1+R₃∙Y₄)
4	Акумуляційний шар	0,100	1,740	11,09	0,058	0,640	0,790	9,11	Y₄=(R₄∙s²₄+ Y₅)/(1+R₄∙Y₅)
5	Стяжка (цементно-пещана)	0,030	0,930	11,09	0,032	0,350	0,140	4,20	Y₅=(R₅∙s²₅+ Y₆)/(1+R₅∙Y₆)
6а	ППС (шар 1)	0,020	0,041	0,82	0,490	0,400	1,540	0,33	Y₆=(R₆∙s²₆+ s₆_б)/(1+R₆∙ s₆_б)
6б	Умовна середина міжповерхового перекриття	0		0		0	0
6в	ППС (шар 2)	0,010	0,041	0,82	0,240	0,200	1,740
7	Плита перекриття	0,140	1,740	16,77	0,080	1,350	3,090

№	Елементи огорожувальної конструкції	*Y_i, Вт/(м²∙ ⁰С)*	*B_i, Вт/( м²∙ ⁰С)*	*F_i*, м²	*F_i∙B_i* Вт/⁰С
1	Зовнішні стіни	10,46	5,10	5	25,50
2	Перегородки	13,48	4,48	33	147,84
3	Вікна		1,85	4	7,41
4	Підлога	5,34	2,88	12	34,56
5	Стеля	21,88	6,22	12	74,64
∑ F_i ∙ B_i=289,95

ГОСТ 12.1.005-88	ССБТ.Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны.
ГОСТ 12.1.013-78	ССБТ. Строительство. Электробезопасность. Общие требования.
ГОСТ 12.2.007.0-75	ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности.
ГОСТ 10434-82	Соединения контактные электрические. Классификация. Общие технические требования.
ГОСТ 13109-97	Электрическая энергия. Совместимость технических средств электромагнитная. Нормы качества электрической энергии в системах электроснабжения общего назначения.
ГОСТ 14254-96	Степени защиты, обеспечиваемые оболочками (Код IP).
ГОСТ 30331.1 -95	Электроустановки зданий. Основные положения.
ГОСТ 30331.2-95	Электроустановки зданий. Часть 3. Основные характеристики.
ГОСТ 30331.3-95	Электроустановки зданий. Часть 4. Требования по обеспечению безопасности. Защита от поражений электрическим током.
ГОСТ 30331.5-95	Электроустановки зданий. Часть 4. Требования по обеспечению безопасности. Защита от сверхтоков.
ГОСТ 30331.9-95	Электроустановки зданий. Часть 4. Требования по обеспечению безопасности. Применение мер защиты от сверхтоков.
ДСТУ 2339-94	Энергозбереженне. Основные положения.
ДБН А.2.2-3-97	Проектирование. Состав, порядок разработки, согласования и утверждения проектной документации для строительства.
ДБН В.1.1-7-2002	Пожарная безопасность объектов строительства.
ДБН В.2.2-1-95	Здания и сооружения. Здания и сооружения для животноводства.
ДБН В.2.2-2-95	Здания и сооружения. Теплицы и парники.
ДБН В.2.2-3-96	Здания и сооружения. Здания и сооружения учебных заведений.
ДБН В.2.2-4-96	Здания и сооружения. Здания и сооружения детских дошкольных учреждений.
ДБН В.2.2-9-99	Здания и сооружения. Общественные дома и сооружения. Основные положения.

ДБН В.2.2-10-2001	Здания и сооружения. Учреждения здравоохранения.
ДБН 79-92	Жилые здания для индивидуальных застройщиков Украины.
СНиП 2.01.01-82	Строительная климатология и геофизика.
СНиП 2.03.13-88	Полы.
СНиП II-3-79**	Строительная теплотехника. Изд. 1986 г.
СНиП 2.04.05-91	Отопление, вентиляция и кондиционирование.
СНиП 2.08.01-89	Жилые здания.
СНиП 2.09.04-87	Административные и бытовые здания.
ДСН 3.3.6.042-99	Санитарные нормы микроклимата производственных помещений.
ДСНіП 239-96	Государственные санитарные нормы и правила защиты населения от влияния электромагнитных излучений.
ДНАОП 0.00-1.32-01	Правила устройства электроустановок. Электрооборудование специальных установок.
НАПБ А.01.001-95	Правила пожарной безопасности в Украине.
ПУЭ	Правила устройства электроустановок. 6-е издание. Переработанное и дополненное. Изд. 1986 г.

Составные расчетов		Обозначения	Числовое значение по варианту, Вт		Расчетная формула
Составные расчетов		Обозначения	1-й	2-й	Расчетная формула
Теплопотери, Вт	сквозь стены	Q_si	206,1	75,8	Согласно СниП 2.04.05
	сквозь окна	Q_F	243,2	243,2	Согласно СниП 2.04.05
	сквозь стены и окна	-	449,3	319,0
	на вентиляцию	Q_υ	485,3	242,6	Согласно СниП 2.04.05
	сквозь стены, окна и на вентиляцию	Q^v_ht	934,6	561,6	Q^v_ht = Q_si+ Q_F + Q_υ
Расчетный удельный поток теплоты, Вт/м²		q^req_h	77,8	46,8	по формуле (4.1)
Проверка на требование непревышения контрольных показателей удельного потока теплоты, Вт/м²		q_hn≥ q^req_h*	57<77,8	57>46,8	по формуле (4.3)

№	Элементы ограждающей конструкции	*Y_i, Вт/(м²∙ ⁰С)*	*B_i, Вт/( м²*∙ ⁰С)	*F_i*, м²	*F_i∙B_i* Вт/⁰С
1	Внешние стены	10,46	5,10	5	25,50
2	Перегородки	13,48	4,48	33	147,84
3	Окна		1,85	4	7,41
4	Пол	5,34	2,88	12	34,56
5	Потолок	21,88	6,22	12	74,64
∑ F_i ∙ B_i=289,95